Про причини загострення захворювань сечовивідних шляхів, як правильно лікувати такі недуги, чи можливо їм запобігти, розповів уролог медичної клініки DOVIRA.
– Чому саме осінь – пора, коли здоров’я вимагає особливого догляду?
– Причин кілька. По-перше, люди не поспішають переходити на теплий одяг і взуття. По-друге, наш організм теж не може миттєво адаптуватися до вогкості і низьких температур. Опірність імунної системи, відповідно, падає. Від того і починають загострюватися хронічні болячки, з’являються нові.
– Судячи з кількості пацієнтів в медичних установах, уролог зараз – серед найбільш затребуваних фахівців.
– Наприкінці вересня дійсно різко збільшилася кількість хворих пієлонефритами і циститами (запалення нирок і сечовивідних шляхів). Але, як показує мій десятирічний досвід, спад захворювання можна буде спостерігати не раніше, ніж в середині грудня, коли вологість повітря буде нижче, а організм стане більш витривалим. Встановити діагноз тут допомагає ультразвукове дослідження.
– Тільки сира погода і не по-осінньому легкий одяг провокують виникнення згаданих недуг?
– Не тільки. Велику роль відіграє фактор спадковості, а також статевого життя (це особливо стосується молодих жінок). Що стосується першого, то 30-40% моїх пацієнтів зізнавалися: у їхній родині є цистити і пієлонефрити – явище типове.
Що стосується другого, то причина в анатомії жінки: сечовивідні шляхи розташовані поруч з внутрішніми статевими органами. Таким чином, якщо жінка не піклується про безпечний секс, то її гінекологічні захворювання (наприклад, хламідіоз) провокують виникнення недуг сусідніх з статевими органами.
– Які симптоми сигналізують про те, що треба братися за лікування?
– Часті бажання до сечовипускання, іноді – різь під час цього, нерідко – ниючий біль над лоном і в попереку, незначне підвищення температури тіла (37-37,5).
– У випадку виявлення перших ознак можливо позбутися від недуги, використовуючи тільки народні методи?
– Перебіг захворювання у кожного пацієнта індивідуальний. Але зазвичай корисним є використання сечогінних трав. Якщо це дасть хороший результат – добре. Ні – звертайтеся до лікаря.
Хоча дуже часто хворий поспішає не до фахівця, а в аптеку. Це зрозуміло: вона поруч, не треба з роботи відпрошуватися, на прийом записуватися, іноді – і в черзі постояти.
– Крім некваліфікованого підбору медпрепаратів, які ще типові помилки допускають хворі циститом і пієлонефритом?
– Починають активно відігріватись. Тому ось, мовляв, коли нежить – ноги париш, кашель – груди-спину натираєш. Це дуже поширена помилка, через яку захворювання нирок і шляхів сечовипускання не тільки не виліковується, навпаки – загострюється і навіть можуть завершитися операцією.
Років десять тому, коли не було стільки реклами лікарських препаратів, три-п’ять пацієнтів зі ста мали серйозні проблеми в зв’язку з самолікуванням. Зараз, на жаль, статистика значно сумніша: 7-10%, тобто вдвічі більше хворих, отримують гнійні ускладнення в нирках.
– Так які симптоми свідчать про те, що до уролога треба йти зараз?
– Сильний біль, озноб, висока температура тіла – це те, з чим не можна зволікати і вимагає вже не травички попити, а приймати антибіотики.
Втім наскільки сильні препарати і якого спектра дії – вирішувати повинен лікар, враховуючи результати аналізів. Тому банальний, здавалося б, цистит може привести до пієлонефриту, а потім – спровокувати виникнення карбункула нирки (в народі кажуть – гнійник в нирці), пиурии (виділення гною з сечею), навіть септичних станів (зараження крові). Тому чи може аптекар, до якого ви прийшли за ліками, визначити всі згадані ризики? Звичайно, ні.
– Є думка, що варто раз захворіти циститом або пієлонефритом, як при першому ж переохолодженні недуга знову нагадає про себе.
– Це правда. Тому, щоб хвороба не перейшла в хронічну форму і не турбувала всі наступні роки, повинні велику увагу приділяти профілактиці. Якщо є можливість – треба їздити на санаторно-курортне лікування (хороший результат дають Моршин, Східниця, Куяльник).
Не дозволяють час і гроші – пийте березовий сік, їжте кавуни, раз в три місяці проводьте десятиденний курс з сечогінними чаями. Але зауважу: проводити профілактику треба тоді, коли нічого не турбує. Тобто в період ремісії хвороби.
