Від усіх хвороб природа має ліки

Людині Господь дав розум, інстинкт, інтуїцію, мудрість, аби вона знаходила саме ті рослини і у такій кількості, щоб до­помогти організмові справитись з будь-якою недугою. І це цілком природно. Адже кожна людина — дитя природи. І не вина природи у тому, що людина часто віддаляється від її джерел, нехтує цілющими скарбами та мудри­ми звичаями і традиціями своїх пращурів.

На щастя, завжди були серед великої кількості людей одиниці чи десятки, які не тільки не забували, а й постійно відкривали все нові й нові секрети живої природи, досліджу­вали, перевіряли їх на практиці та поширювали серед людей. Передавали, як естафету, з по­коління до покоління. Тому і дожили до наших днів, століттями випробувані рецепти, створені на основі лікарських рослин, що становлять нині базу народної медицини.

Глибоке переконання моєї бабусі, що від усіх хвороб природа має ліки, передалося й мені. За десятки років моїх спостережень, досліджень — це знайшло практичне підтвердження.

Можливо, саме тому мене часто дивують висновки деяких вчених сучасної офіційної (доказової, як її ще люблять нині називати) медицини про те, що є невиліковні захворю­вання. А звідси і відповідне ставлення до них. Я вважаю, що це не по-людському. Залишати хворого наодинці з хворобою — аморально. Чи не тому рік у рік хвороби молодшають: одні через брак досвіду у лікарів, інші — тому, що їх заздалегідь віднесли до невиліковних.

Ось, наприклад, такий суворий «вирок» ви­несли хворобі Паркінсона, розсіяному склеро­зу, цукровому діабету тільки тому, що досі не знайшли точних причин виникнення цих тяжких недуг. Часто навіть сильними хімічними препа­ратами можна швидше знищити людину, ніж сам вірус, який проник у клітину. А можливо потрібно не вбивати вірус, а підсилити сам організм і спрямувати його на боротьбу з вірусом.

Лікарям варто прислухатись до природної медицини

Можна назвати добрих два десятки хвороб так званої невиліковної групи. Але ж це без­глуздо. Бо виходить, що Бог не правий і його природні ресурси обмежені.

Твердити, що хвороби невиліковні, значить, обеззброювати хворого і засвідчувати свою безпорадність. Вважаю, що краще об’єднувати зусилля на боротьбу з недугами, знявши шт­чне табу про їхню невиліковність. І більше уваги приділяти профілактиці, запобіганню хворо­бам. А для цього лікарям варто прислухатись до своєї праматері — природної медицини, до законів живої природи. Бо відриваючись від них, наука і практика втрачають коріння, фундамент. А отже, не вистоять, не втримаються.

Багато людей, звикнувши до вгамування болю хімічними ліками, вже за якусь годи­ну думають, що й рослинні ліки дадуть результат так само швидко. Але ж ні, результату доводиться чекати щонайменше місяць-два, бо ці ліки не обдурюють організм, а виліковують його від недуг назавжди. Тож, насамперед, тре­ба зважати, якого ступеня захворювання.

Якщо людина хворіла 40 років і прийшла з бажанням вилікуватися за один місяць, то так не буває.

По-перше, вона повинна піти до церкви й очистити свою душу, висповідатись і не думати про зле й лихе, нікому не заздрити та жити спокійно, відчуваючи кожну свою клітину, відчуваючи світлу радість на душі.

І по-друге, якщо людина приходить до нас із цілою «клумбою», а то й цілим «полем» захворювань, коли вже геть усе вийшло з ладу, то, звичайно, з результатом доведеться зачекати. Бо шлунок у такої людини зазвичай недостат­ньо виконує свою функцію, печінка збільшена, налита кров’ю, застійна. Нирки уже з піском, а то й з камінцями — опущені. Часто підвищується кровообіг, а на той тиск реагує серце. А від такого стану у людини ще й болить голова. До цього — набряки і хворі ноги, судини слабкі — немає нормального кровообігу, оскільки части­на крові стоїть у правій долі печінки, а через те, що слабкі судини, кров не циркулює.

Лікуючись пігулками, людина усуває лише симптоми 

Треба поступово відновлювати ор­гани. Як приходив у занепад організм, отак потрібно його й «відремонтовувати», оживляти, відновлювати. Боротися за кожну клітину, кожний орган. Починати треба з отруєного шлунка, далі привести до ладу печінку й стан підшлункової залози, налагоди­ти нервову систему, кровообіг, поліпшити стан серця, нормалізувати тиск… Ці захворювання навіть перерахувати години не вистачить.

Адже, лікуючись пігулками, людина усуває не захворювання, а лише симптоми болю. Перестало боліти — ну, й добре, а за місяць захворювання знову дає про себе знати. Тому, взявшись за відновлення організму рослинними ліками, треба набратися терпіння.

Бо якщо людина не налаштована на повне одужання, то краще не починати. Трави знімають біль лише тоді, коли усу­вається запальний процес. Рослинами треба лікуватися тривалий час і на це людина повин­на налаштовувати себе.

Джерело