За статистикою, в середньому у світі майже 5% населення має синдром Рейно. Найчастіше він розвивається у жінок віком від 15 до 40 років, рідше — у чоловіків.

Що таке синдром Рейно?

Синдром Рейно (вторинний феномен Рейно), згідно з МКХ 10 (міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду), належить до хвороб периферичних судин. Захворювання характеризується епізодичними спазмами дрібних артерій, що спричиняють зниження кровотоку, зазвичай у пальцях на руках і ногах. Синдром Рейно розвивається на тлі інших захворювань або зовнішніх чинників і може призвести до серйозних ускладнень (наприклад, виразок на пальцях, гангрени).

Під час нападу синдрому Рейно під дією холоду або стресу відбувається вазоспазм — надмірне звуження дрібних артеріол і капілярів. У нормі судини регулюють приплив крові до тканин, але за синдрому Рейно вони різко скорочуються та звужуються, обмежуючи надходження кисню.

Яка різниця між хворобою Рейно, феноменом Рейно і синдромом Рейно?

Між синдромом Рейно, феноменом Рейно та хворобою Рейно існують відмінності. Різниця між станами полягає в їхньому походженні: первинна форма — самостійне захворювання, вторинна — результат інших захворювань.

Феномен Рейно — це загальний термін, який використовується для позначення порушень кровообігу, спричинених спазмами судин (найчастіше в пальцях рук і ніг). Термін використовується за неуточненого діагнозу і може включати як первинну, так і вторинну форму захворювання.

Хвороба Рейно (первинний феномен Рейно) — самостійне захворювання, яке зазвичай трапляється у молодих здорових людей і не пов’язане з іншими патологіями. Його етіологія залишається невідомою, але воно частіше проявляється у жінок.

Синдром Рейно (вторинний феномен Рейно) розвивається на тлі інших захворювань, частіше аутоімунного характеру (наприклад, системної склеродермії, системного червоного вовчака або інших системних захворювань сполучної тканини). Синдром Рейно має більш серйозні ускладнення та потребує лікування основної причини захворювання.

Як зрозуміти, що в мене синдром Рейно?

Ознаками синдрому Рейно є епізоди зміни кольору шкіри (білий → синій → червоний), зазвичай на пальцях рук і ніг, які супроводжуються відчуттям холоду, поколюванням або онімінням. Симптоми можуть проявлятися також на вухах, носі, губах, сосках та колінах. Інші симптоми синдрому Рейно можуть включати:

• біль у місцях зменшення кровообігу;
• підвищену чутливість до холоду;
• набряк у ділянці тимчасово порушеного кровотоку.

Також людина може відчувати, що під час відновлення кровотоку ноги, руки та інші частини тіла печуть, пульсують. Напади синдрому Рейно тривають у середньому від п’ятнадцяти хвилин до кількох годин.

Як виглядає синдром Рейно?

За синдрому Рейно шкіра пальців, а також рук, ніг або інших уражених зон тіла спочатку стає блідою або біліє через обмеження кровотоку, потім може посиніти, а після відновлення кровообігу червоніє або стає темно-рожевою. У людей зі світлою шкірою збліднення та посиніння помітніші, у людей з темною — шкіра навколо нігтів може виглядати блідішою за звичайну. Через порушення кровопостачання можливе утворення виразок на кінчиках пальців, а у тяжких випадках — розвиток гангрени. Під час огляду шкіри можуть бути помітні рубці чи ямки після перенесених виразок.

Які причини синдрому Рейно?

Точної причини первинного синдрому Рейно наразі не встановлено. Вторинний синдром Рейно розвивається на тлі інших захворювань або зовнішніх впливів. Переважно патологія виникає у пацієнтів, хворих на системні захворювання сполучної тканини (наприклад, склеродермію, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, дерматоміозит, поліміозит, синдром Шегрена). Інші причини вторинного синдрому Рейно включають:

• серцево-судинні патології (наприклад, хвороба Бюргера, захворювання периферичних артерій, синдром верхньої апертури грудної клітини, васкуліт);
• неврологічні захворювання (наприклад, синдром зап’ястного каналу);
• ендокринні патології (наприклад, гіпотиреоз);
• онкологічні захворювання;
• патології легень (наприклад, легеневу гіпертензію);
• приймання бета-блокаторів, психостимуляторів, ліків від мігрені та протинабрякових засобів;
• вживання кави;
• паління;
• вживання кокаїну;
• вплив епоксидних смол (наприклад, клею або лакофарбових покриттів);
• проходження хіміотерапії;
• повторювані вібруючі рухи (наприклад, гра на піаніно, друкування за комп’ютером, робота з відбійним молотком);
• травми рук та ніг (наприклад, перелом зап’ястя, оперативне втручання).

Також причиною захворювання може стати генетична схильність. Основними тригерами первинного і вторинного синдрому Рейно є холод і стрес, що посилюють звуження судин.

Види синдрому Рейно

Синдром Рейно буває первинним і вторинним. Вони відрізняються за причинами виникнення, тяжкістю перебігу і наявністю супутніх захворювань.

Види синдрому Рейно
Вид	Характеристика	Причини
Первинний синдром Рейно	Самостійна доброякісна форма, що зазвичай протікає у легкій формі, без пошкоджень тканин	Причини невідомі, фактори ризику включають жіночу стать, вік від 15 до 30 років, генетичну схильність.
Вторинний синдром Рейно	Виникає на тлі інших захворювань, може спричинити ускладнення (наприклад, виразки)	Аутоімунні, судинні, онкологічні та інші захворювання, а також вплив зовнішніх факторів (наприклад, ліків, токсинів, холоду)

Хто лікує синдром Рейно?

Синдром Рейно лікує ревматолог. Ревматолог — це лікар, який займається діагностикою та лікуванням захворювань суглобів, кісток і м’язів.

Радимо також прочитати: Подивіться на руки і зрозумієте, який орган хворіє

Як діагностують синдром Рейно?

Діагностика синдрому Рейно починається з консультації ревматолога. Лікар аналізує симптоми, проводить фізикальний огляд і збирає анамнез (скарги). Щоб визначити форму синдрому Рейно і виявити можливі супутні захворювання, лікар може призначити лабораторні та інструментальні дослідження. Методи діагностики синдрому Рейно можуть включати:

• холодову провокаційну пробу — тест на відновлення температури пальців після короткочасного контакту з холодом (при синдромі Рейно спостерігається уповільнене відновлення);
• інфрачервону термографію – неінвазивний метод візуалізації температурних змін шкіри, який дозволяє оцінити ступінь та швидкість відновлення кровотоку після холодового впливу;
• капіляроскопію нігтьового ложа — огляд судин біля основи нігтя за допомогою мікроскопа (для виявлення набряку або аномалій капілярів, які можуть вказувати на захворювання сполучної тканини);
• аналіз крові на антинуклеарні антитіла (для виявлення аутоімунних реакцій організму);
• загальний аналіз крові (для виявлення ознак анемії, запалень, інфекцій чи інших системних порушень);
• аналіз крові на швидкість осідання еритроцитів (для виявлення запальних та аутоімунних процесів);
• біохімічний аналіз крові, включаючи ферменти, показники печінки, нирок та м’язів (для оцінки загального стану організму та виключення супутніх уражень органів);
• тест на ревматоїдний фактор та анти-ЦЦП (для виключення або підтвердження ревматоїдного артриту);
• розширений профіль аутоантитіл (анти-dsДНК, анти-SSA, анти-SSB, анти-Smith, анти-Scl-70, анти-центромірів та ін.) при підозрі на системні захворювання сполучної тканини (системної склеродермії, системного червоного вовчаку, дерматоміозиту, змішаного захворювання сполучно;
• загальний аналіз сечі (для оцінки функції нирок та виключення їх ураження при системних захворюваннях);
• електрофорез сироваткового білка (для виявлення моноклональних білків або порушень білкового складу крові при підозрі на мієлому або хронічні запальні захворювання);
• доплерографію або ангіографію при виражених порушеннях кровообігу (для оцінки кровотоку та стану судин та виключення органічних судинних захворювань).

За підозри на гемолітичну анемію (анемію, що виникає через прискорене руйнування еритроцитів) лікар може призначити дослідження на холодові аглютиніни (антитіла, які спричиняють склеювання і руйнування еритроцитів під впливом холоду). За підозри на кріоглобулінемію (захворювання, за якого в крові утворюються аномальні білки — кріоглобуліни, що осідають під час охолодження) може бути проведено тест на кріоглобуліни.

Як лікують синдром Рейно?

Лікування синдрому Рейно залежить від форми і тяжкості захворювання, а також від наявності супутніх захворювань. Метою терапії є зменшення кількості та тяжкості нападів, поліпшення кровообігу та запобігання пошкодженню тканин. Медикаментозне лікування синдрому Рейно може включати:

• прийом блокаторів кальцієвих каналів (для розширення дрібних кровоносних судин, зменшення кількості нападів і загоєння виразок на шкірі пальців рук і ніг);
• прийом альфа-блокаторів (для зниження судинного спазму);
• місцеве застосування мазей з судинорозширювальним ефектом (для поліпшення кровотоку та профілактики ушкоджень шкіри);
• прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II (для зменшення частоти та тяжкості нападів, особливо при аутоімунних захворюваннях);
• внутрішньовенні інфузії судинорозширювальних і протитромботичних засобів (за тяжкого перебігу та наявності виразок);
• прийом інгібіторів фосфодіестерази (для розширення судин та зниження вираженості нападів);
• прийом препаратів із судинно-захисною дією (для поліпшення стану судинної стінки та стимуляції росту капілярів).

Ліки можуть призначатися на постійній основі або курсами — залежно від характеру хвороби. Якщо медикаментозне лікування виявляється неефективним, можливе проведення симпатектомії — хірургічної операції з видалення нервових волокон, що впливають на судинний спазм (для скорочення кількості та тривалості нападів при синдромі Рейно).

Також синдром Рейно можуть лікувати за допомогою ін’єкцій знеболювальних засобів або ботулотоксину (для тимчасового блокування передачі сигналів до судин в уражених ділянках). Як додаткову терапію лікар може порекомендувати акупунктуру (для розширення судин), а також вправи на розслаблення, візуалізацію та управління диханням, спрямовані на підвищення температури рук і ніг за рахунок саморегуляції організму.

Радимо також прочитати: Шість причин, чому німіють руки. Зверніть на це увагу!

Як впоратися з нападом синдрому Рейно?

Щоб упоратися з нападом синдрому Рейно, важливо негайно почати зігрівати уражені ділянки й усунути провокувальний чинник (наприклад, холод або стрес). Рекомендації, що робити під час нападу синдрому Рейно:

• негайно перейти в тепліше приміщення;
• покласти руки під пахви;
• помасажувати уражену зону;
• виконати кругові рухи руками;
• поворушити пальцями на руках і ногах.

Також для зняття нападу синдрому Рейно можна потримати уражені ділянки під теплою (не гарячою) водою. За нападу, спричиненого стресом, можна застосувати дихальні вправи або медитацію.

Як подбати про себе, якщо в мене синдром Рейно?

Якщо у вас синдром Рейно, важливо дотримуватися заходів самодопомоги, щоб знизити частоту і тяжкість нападів. Необхідно дотримуватися рекомендацій лікаря й уникати чинників, здатних викликати спазм судин. Рекомендації, як подбати про себе за синдрому Рейно:

• підтримувати тепло в приміщенні та на роботі;
• не торкатися холодних предметів і не опускати руки в холодну воду;
• надягати теплий одяг (особливо рукавиці, шкарпетки та шапку);
• тримати тіло, руки та ноги сухими й теплими;
• уникати ходіння босоніж навіть удома;
• займатися спортом (за узгодженням із лікарем);
• уникати стресових ситуацій;
• практикувати техніки розслаблення;
• обмежити перебування в холодних місцях і під кондиціонером;
• не курити й уникати пасивного паління;
• не вживати багато кофеїну;
• не користуватися інструментами, що вібрують (наприклад, відбійним молотком);
• надягати прихватки під час відкривання морозильника;
• уникати різкої зміни температур;
• використовувати спортивний одяг, що відводить вологу, на тренуваннях;
• робити перерви впродовж дня, щоб потерти руки одна об одну.

За синдрому Рейно важливий правильний догляд за шкірою з використанням зволожувальних засобів (щоб запобігти тріщинам і сухості). Також необхідно узгоджувати з лікарями приймання будь-яких ліків, які можуть погіршити стан (наприклад, для СДУГ, гіпертонії, застуди або мігрені).

Радимо також прочитати: Як визначити хвороби людини за її руками

Як подбати про дитину з синдромом Рейно?

Синдром Рейно в дітей зазвичай розвивається в підлітковому віці і, як правило, протікає в легкій формі. Однак навіть за незначних проявів захворювання важливо звернутися до лікаря для виключення прихованих захворювань, подальших обстеження та лікування.

Щоб допомогти дитині впоратися в повсякденному житті із синдромом Рейно, важливо її тепло одягати в холодну пору року, з особливим акцентом на руки та ноги (наприклад, надягати дві пари рукавиць замість однієї). Також необхідно стежити, щоб одяг не був тісним і не заважав кровообігу. У будинку та машині має бути тепло, використання холодного кондиціонера краще уникати.

Слід повідомити про діагноз дитини вчителям і керівництву школи. Дитині може знадобитися звільнення від занять на відкритому повітрі під час уроків фізкультури. Також необхідно розповісти вчителям, як діяти за нападу синдрому Рейно.

Скільки живуть з синдромом Рейно?

Хворі на первинний синдром Рейно живуть стільки ж, скільки люди, які не мають цього діагнозу — тривалість життя не відрізняється від середньої по населенню. При вторинному синдромі Рейно прогноз залежить від основного захворювання, яке його викликає. Однак при контролі більшості основних захворювань, що супроводжуються синдромом Рейно (наприклад, синдромі Шегрена або системному червоному вовчаку), тривалість життя залишається типовою або близькою до типової.

Чим небезпечний синдром Рейно?

Вторинний синдром Рейно може бути небезпечним через значне зниження кровотоку до пальців на руках або ногах і можливе пошкодження тканин. У рідкісних випадках повне блокування кровоносної судини призводить до утворення шкірних виразок або омертвіння тканин, що тяжко піддається лікуванню. У тяжких ситуаціях може знадобитися хірургічне видалення ураженої частини тіла.

Як можна запобігти синдрому Рейно?

Повністю запобігти розвитку синдрому Рейно не можна, але можна знизити ризик його появи. Важливо уникати чинників, які провокують спазми судин (переохолодження, різких температурних перепадів, куріння, стресу). Також слід регулярно проходити медичні обстеження (для виявлення і контролю захворювань, які можуть спричиняти синдром Рейно) і підтримувати здоровий спосіб життя (включно з правильним харчуванням і фізичною активністю).

Джерело