У Провідну Неділю люди несуть на кладовище традиційний набір: пасочки зі свічками, крашанки, штучні букети чи віночки. У пасхальні свята цвинтарі стають кольоровими від розмаїття барвистих пластикових квіток. Залишені просто неба, вони вицвітають, вигоряють, згодом працівники комунальних служб зносять їх на звалища.
Не несіть на могу ні штучні квіти, ні їжу
Священнослужителі звертають увагу, що штучні квіти на кладовищах — це загроза для екології. А пасхальна їжа, залишена на могилах, — зовсім не християнська традиція і осквернення місця поховання.
Спеціальні банери із закликами не нести на могили пластикові квіти встановлюють на входах до кладовищ у західних областях з ініціативи Бюро Української греко-католицької церкви з питань екології. Цю тему церковники порушили кілька років тому.
— Пластикові вінки і квіти не несуть жодної богословської символіки. Ця традиція поширилася у радянські часи, в Європі такого немає, — пояснює Володимир Шеремета, керівник Бюро УГКЦ з питань екології. — Ці вироби завдають шкоди екології вже з етапу виготовлення сировини, адже у виробництві використовують нафтопродукти.
Більшість пластикових квітів, що втратили привабливий вигляд, не потрапляє на сміттєві полігони. Як правило, їх спалюють на кладовищах. При цьому виділяються токсичні речовини, зокрема діоксини. Повітря насичується небезпечними сполуками, які ми вдихаємо.
— Питання, яке порушили брати греко-католики, стосується і нас дуже близько, — каже Віталій Собко, голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії Української православної церкви КП. — Проблема штучних прикрас на могилах набула поширення з їхнім масовим виробництвом і комерціалізацією поховального процесу.
Як і в багатьох галузях економіки, тут віднайшли більш дешеві технології і водночас більш небезпечні для екології та людей. Мабуть, не одразу ми зрозуміли, наскільки це шкідливо для довкілля. Може, хтось із церковнослужителів акцентував на цьому увагу, але системного інформування не було.
Живі квіти символізують нашу живу віру
Протоієрей зауважує, що з плином сучасного життя забуваються давні українські традиції. Приміром, раніше не можна було уявити, щоб храм у будні чи до свята прикрашали пластиковою атрибутикою.
Не тільки на могилі були живі насадження, на похорон несли живі квіти, а й у церкві ніколи не було штучних букетів. За словами отця Віталія, ароматні квіти символізують нашу живу віру, особливе ставлення до того, щоб гарно прикрасити Божий дім. А все штучне, навпаки, символізує щось неприємне, шкідливе, невартісне.
У Бюро УГКЦ з екології наголошують, що своєю ініціативою не намагаються зруйнувати чийсь бізнес.
— Ми не можемо мовчати про зло, якщо його усвідомлюємо, — підкреслює керівник бюро. — Підприємці можуть переорієнтуватися на живі квіти. Є багато невибагливих і красивих рослин, наприклад, бальзамін та барвінок.
— У нас на вищому рівні це питання поки не ставили, але його варто порушувати найближчим часом, — додає Віталій Собко. — Треба подбати про те, щоб штучні прикраси не залишали на території кладовищ і не спалювали, а цивілізовано утилізували. Це був би вихід із ситуації.
Рано чи пізно така проблема стане дуже гострою. Питання межує зі ставленням до здорового способу життя, до цінування творіння Господнього, до землі. На жаль, люди про це часто забувають, доводять до того, що самі себе знищують.
Їжа приваблює бродячих тварин на кладовище
Інша актуальна тема під час пасхальних свят — страви, які люди залишають на могилах померлих родичів.
— Їжа приваблює бродячих тварин, відбувається осквернення могили. Треба розуміти, що наша єдність із померлими є духовною, а не матеріальною, — коментує протоієрей. — Про це треба згадувати у повсякденному й обрядовому житті.
Пасхальна їжа — атрибутика земного святкування — не потрібна померлим. Коли відправляють поминальні панахиди, паски і крашанки приносять у церкву. Пізніше ці дари споживають священнослужителі, а якщо їх багато — роздають тим, хто цього потребує.
Так само можуть зробити звичайні люди: дати пасхальну їжу жебракові, поділитися з сім’єю, яка цього не може купити.
Тим, хто відійшов у потойбіччя, насамперед допомагає заупокійна молитва і наша пожертва, добрі справи в пам’ять про людину.
Авторка – Ольга Юзепчук
