Американця, котрий переїхав жити в Україну, журналісти якось запитали, що таке рай. «Рай – це американські зарплати, китайська їжа, британський будинок та українська дружина», – відповів чолов’яга й одразу пояснив, чим у його розумінні є
пекло. Це українська зарплата, китайський дім, британська їжа та американська дружина. Так мислить іноземець. Тимофій,
чоловік Уляниної шкільної товаришки, – іншої думки.
Батько Тимофія – щирий поліщук, народився на глухому хуторі серед озер та боліт. Проте жага до знань привела його у місто, згодом у викладацьке крісло, пізніше – у професорське. Тимофій намагався наслідувати батька, вчився, цікавився історією рідного краю. Хлопець часто бував на озерах, записував від бабів давні пісні та оповідки, не оминаючи контактів із місцевими юнками.
В одній з таких парубоцько-наукових експедицій Тимофій зустрів Люсю, малу сіру мишку з райцентру. Люся хоч і мала півтора метра зросту, проте випити могла добряче, тим більше – на лоні природи з потенційними женихами із Луцька.
Вона мала великі плани, а ще – довгий язик, яким уміла підсолодити крах кожного, хто ловився на її гачок.
- Ще до весілля наречений заявив, що готувати їжу буду я для всієї родини…
У лісі буяв травень, а в молодій крові – гормони
Наприкінці літа Люся шокувала Тимофія звісткою про вагітність.
Хлопець не збирався одружуватися, викручувався як в’юн, істерив. Тоді Люся вдарила по психіці раціоналізмом: запропонувала не обтяжувати одне одного сімейними обов’язками, про людське око зіграти весілля, оформити стосунки виключно заради дитини і далі жити кожному своїм життям. Під тиском батьків, які були не проти бавити внуча, Тимофій погодився.
Першою не стримала слова Люся, коли, попри домовленість про скромність, таки одягла фату й білу сукню.
Весільні фото робили під дашком дровітні, бо дощ змісив ґрунтову вулицю на болото.
На хрестинах Назарчика не стримався вже Тимофій. Звинувачений у скромності сімейного бюджету, він обізвав жінчину родину «темними болотними людьми». Бо хіба у дрібного науковця «водяться» великі гроші? Це ж не жаби на болоті!
Під Новий рік Люся, прихопивши малого, вирішила навідатися до наче законного чоловіка у Луцьк. Повернулась із синцем під оком. «Ти не вписуєшся у мою компанію», – пояснив Тимофій.
- Нареченим на замітку: як розпізнати емоційну незрілість мужчини?
Коли Назарчикові настав час іти у садочок, Люся зробила новий бліцкриг, цього разу усе закінчилося реанімацією. Тимофій наче визнав свою провину, навіть пігулки у лікарню носив. «Приїдеш, коли малий до школи йтиме, вже щось розумітиме, батька потребуватиме», – обіцяв.
На свято Першого дзвоника Назарчика повела вагітна і вже трішки щасливіша мама. За кілька місяців народилася Софійка. «Мудрість у перекладі», – гордо пояснила Уляні шкільна товаришка. Казала, що нарешті вони з Тимофієм подорослішали, помудрішали. Як доказ набрала його мобільний:
– Ти як, до Великодня готовий? Болотні люди хату побілили, пасок напекли, діти твої викупані, вбрані у все нове – чекають тата. Приїдеш чи підеш до друзів?
Авторка – Світлана ФЕДОНЮК, фото – Ольга Береза
