Життєві історії Сім'я

Ще до весілля наречений заявив, що готувати їжу буду я для всієї родини…

Незабаром я почала купувати продукти для всіх за свої гроші. Свекруха сиділа вдома перед телевізором, ходила до церкви, і іноді відвідувала свою подругу Олену. Якось саме ця подруга свекрухи мені зателефонувала і попередила мене, що свекруха з моїм нареченим планують забрати у мене мою квартиру. Це все виявилося правдою…

Тим літом я поїхала в санаторій, хотіла просто відпочити, а зустріла там свого майбутнього чоловіка, в результаті чого ледь не позбулася квартири. Мені тоді було 27 років, Сергій був на рік старший за мене. Він активно цікавився моїм життям: звідки я родом, хто мої батьки, де я працюю. Я працювала юристом в маленькій фірмі. Жила в обласному місті. У мене була своя маленька квартира-студія, в якій бригада будівельників закінчувала дорогий ремонт.

Я, як відкрита і довірлива людина, відразу все виклала: і про квартиру, і про гідну зарплату. І про свою мрію: вийти заміж і народити дитину. Почалися активні залицяння: квіти, кіно, ресторани.

Про себе він розповідав небагато. Дізналася тільки, що він народився і виріс в столиці, де живе разом з мамою. Працює менеджером у комп’ютерній фірмі. Він ніби зачарував мене. Якось відразу почалися розмови про наше спільне майбутнє, пішли прохання, щоб я народила йому синочка. Возив в столицю знайомитися з мамою і сестрою. Я дуже швидко закохалася і занадто рано начепила на себе рожеві окуляри.

Коли прийшов час розлучатися, я плакала. Він теж. Запевняв, що любить мене і скоро приїде в рідне місто, а забере мене, ми будемо жити разом. Через тиждень він взяв відгули на роботі і приїхав за мною. Після розмови з моїм нареченим, мама заплакала. Вона сказала, що Сергій підходяща для мене партія. Мене було вже не зупинити – я зібрала валізи, попрощалася з рідними і поїхала.

Він привіз мене до себе додому. Це була трикімнатна квартира. У великій кімнаті жила мама, в маленькій кімнаті мій наречений, а третя кімната була завалена мотлохом і в ній стояло ліжко і килим на підлозі. Мати нареченого відразу стала обіймати мене, називати донечкою. Вона сказала, що я можу жити в цій вільній кімнаті. Я тоді ще здивувалася, навіщо мені жити тут. Я ж не в гості приїхала. Я наречена її сина, у нас близькі відносини і природніше, якщо ми будемо з ним жити в одній кімнаті. На цей мені тільки знизали плечима: «Роби, як хочеш».

Зовсім скоро почали відбуватися дивні речі. Одного разу я наводила порядок в кімнаті і за диваном знайшла коробку з фотографіями моєї квартири. На них була дата. Той день, коли наречений гостював у мене. Увечері показала їх Сергію. Він розсміявся і сказав, що зробив їх, щоб похвалитися, яка у мене наречена молодець і сама придумала такий дизайн квартири. Хотів, щоб я щось таке і в квартирі матері зробила. Я йому повірила і заспокоїлася.

Потім наречений заявив, що готувати їжу буду готувати я для всієї родини. Мамі так краще. Я погодилась. Свою квартиру я здала в оренду, щоб мати гроші на перший час поки я тут, в столиці, не знайду роботу. Але свекруха категорично заявила, що прописувати мене не збирається, що це мої проблеми і на її житлоплощу я не розраховувала. Свекруха отримувала пенсію, але витрачала її тільки на себе. І син їй завжди підкидав із своєї зарплати.

Всі комунальні послуги за квартиру повинен платити син. Його зарплати ледь вистачало на всі витрати. Незабаром я почала купувати продукти для всіх за свої гроші. Свекруха сиділа вдома перед телевізором, ходила до церкви, і іноді відвідувала свою подругу Олену. Одного разу, коли свекруха відправилася до подруги, мені зателефонувала Світлана: сестра чоловіка і наказала взяти паспорт і їхати в сусідній район міста, де організовували будівельний кооператив. Вона порадила мені записатися в цей кооператив: «Ви ж не будете весь час жити з мамою, вам потрібна своя квартира. Ти зараз вільна, тому їдь».

Я вирушила туди з думкою, що у чоловіка немає таких грошей, щоб вплутуватися в будівництво. У призначеному місці і в зазначений час ніяких зборів не відбулося. Я повідомила про це сестрі чоловіка. Вона довго зітхала, а потім видала геніальний план:

– А може ти продаси свою квартиру в області, а ми потім мамину трикімнатну обміняємо на дві двокімнатні з доплатою твоїми грішми. Тоді в одній квартирі буде жити мама, а в другій – ви з моїм братом.

Я відповіла тільки, що над цим треба подумати і все обговорити з чоловіком. Повернулась додому. Свекрухи ще не було. Я задумалась. З одного боку, звичайно, хотілося жити окремо. Але з іншого, ми ж ще навіть не одружені. А якщо не уживемося, що тоді. Доведеться повертатися до рідного міста і жити з батьками. Так хоч маленька, але своя квартирка. З роздумів мене вивів дзвінок телефону. Я підняла слухавку. Дзвонила Олена, подруга свекрухи:

– Слухай, дівчинко, не продавай правду свою квартиру. Не роби цього, – зашепотіла вона в трубку, – думай про себе і бережи себе. І нікому не кажи, що я тобі телефонувала, – додала вона і повісила слухавку.

Я здивувалась. З цією Оленою я навіть не була знайома, а вона мені дзвонить потайки, попереджає. Було про що подумати. Щось тут не чисто. Я вирушила до свекрухи в кімнату і відкрила її стіл. Швидко переглянула документи, і знайшла заповіт. За заповітом свекрухи половину квартири колись успадкує її дочка. Про сина нічого не було сказано.

Я тихенько все поклала назад і повернулася в свою кімнату. Виходило, що половина квартири належить дочці за заповітом. А другу половину квартири розділять спадкоємці за законом в рівних частках. Згідно із законом спадкоємцями були син і дочка. Тобто дочці дістанеться майже вся квартира, а синові – «місце на килимку». Коротше, ми з Сергієм в цю схему не вписуємося. Не хотілося вірити, що у всьому цьому бере участь і мій чоловік.

Наближався мій день народження. Чоловік попередив, що готує мені особливий подарунок. Попросив мене вранці вбратися і взяти паспорт з собою. Потім він повіз мене в РАЦС. Це був його подарунок. Він зважився узаконити наші стосунки. Але в цей день там був вихідний. Документи ми не подали. А ввечері подзвонив мені колишній начальник, щоб привітати з днем народження.

Він був мені як другий батько. Взяв в свою контору відразу після університету і виростив з мене хорошого фахівця. Посипалися питання: «Як справи? Заміж вийшла? На роботу влаштувалася? Якщо ні, повертайся назад – ми завжди тебе чекаємо». Правда він вже взяв хорошого тямущого хлопця на моє місце, але і для мене робота завжди знайдеться. І тоді я йому все розповіла.

Про сімейку чоловіка, якій не дає спокою моя квартира. Про свекруху, яка відмовляє мені в реєстрації, і через це я не можу влаштуватися на роботу. Про невдалий похід в РАЦС. Вже не знаю, що робити. І попросила поради. Ну що поганого може статися, якщо ми одружимося і зробимо обмін з доплатою. У відповідь я почула таку догану, якою начальник зазвичай лаяв винного працівника.

Ти – юрист чи хто. Як юрист ти повинна прораховувати наперед і всі варіанти. У разі розлучення, вони скажу в суді, що продали свою троячку в столиці, а ти конуру на периферії і будь-який суддя вважатиме такі вкладення не рівноцінними.

В результаті у них квартира, а тобі вони будуть виплачувати грошову вартість твоєї частини. Але як я розумію грошей у них немає. І навряд чи ти щось отримаєш. Це було для мене як відро холодної води. Але чоловік був таким милим. Я не могла подумати, що він заодно з матір’ю і сестрою. І одного разу в гості до свекрухи прийшла дочка зі своїм сином. Я лягла відпочити в кімнаті і почула, як вони шепотілися. Говорили про те, що залишилося чекати зовсім небагато.

Сергій подасть заяву в РАЦС, одружиться зі мною і вона зробить все, як вони хочуть. Рожеві окуляри нарешті розбилися. Через два дні я, нічого не пояснюючи, зібрала валізи і виїхала в своє місто. Чоловік тільки надіслав мені повідомлення: «Ну і йди, я таких, як ти, ще сотню знайду». Я повернулася на роботу в стару контору. Там я познайомилася з Олексієм, який працював замість мене. Через рік ми одружилися. У нас народився чудовий хлопчик.

Мої мрії здійснилися. Колишній відправив маму жити до сестри і досі шукає собі кращу за мене. Навіть мамина трикімнатна квартира нікого не приманює. Адже жінки виходять заміж за гідного чоловіка, а не за квартиру. Добре, що в мене все так вдало склалося і я вчасно змогла втекти від усього цього.

Джерело

Дата публікації: 09.07.2020 img Поділитися