… Я шукаю в жінці партнера. Особистість. Тому мені взагалі не цікаві ігри типу “дожени мене – і я твоя”, “добийся мене”, “доведи, що ти мене гідний”, і т.п.

Я розумію, що багато жінок чекають саме цього: чоловічого домінування, поведінки альфа-самця. Але для мене це історія про школярів, які ганяються один за одним з портфелями, і норовлять смикнути за косу.
Мені вже за сорок, і мені не цікаво доводити, що я швидко бігаю, і чогось там гідний. Мені цікаві дорослі, зрілі, теплі, довірливі, партнерські, близькі стосунки.

Стосунки, де двоє стоять на своїх ногах, і можуть при нагоді підтримати один одного. Стосунки, в яких є взаємний інтерес, і цей інтерес проявляється відкрито.

Стосунки, в яких гра і флірт – це частина стосунків, а не фундамент. Тому я не бігаю за жінками, і не буду знову і знову намагатися долати жіноче “ні”. Ні – значить ні, без відкритого інтересу до мене я не бачу сенсу зближуватися.

Стосунки мають сенс, якщо в них краще, ніж без них. Якщо спілкування з цією жінкою приносить задоволення. Якщо разом життя цікавіше, простіше, затишніше, радісніше, і т.п. Якщо є синергія, 1 + 1> 2.
А ось ці суперечки “хто головніший”, та маніпуляції в стилі “покажи, як сильно ти мене любиш”, а також необхідність тримати жінку в якихось рамках, як ніби вона дитя нетямуще – це все для мене просто вбиває стосунки, роблячи їх енергетично невигідними: один плюс один менше одного. Це якір, а не вітрило.
Якось так.