Випадково побачив цю картину, і вона справила на мене таке глибоке враження, якого вже дуже давно ніщо не справляло. Таку самотність я собі навіть уявити не міг. Пронизлива самотність і при цьому, яка фантастична любов. І як погано залишитися ось так, зовсім одному.
Всі, хто знав твій голос, твої звички, твої жарти. Всі, хто знав чому ти радий, а що тебе засмучує. Всі вже пішли. І тепер ти один. І що залишається, окрім того, як в найсвітліше свято прийти туди, де коханий? На самоті вбрати маленьку ялинку, на самоті запалити свічки і бути там, з коханою людиною, або хоча б з пам’яттю про нього. І ці маленькі вогники від свічок куди сильніше зігрівають, ніж вогні великого і далекого міста, яке десь далеко. Ми всі стали самотніми в боротьбі за статус, за блага. Так ми втрачаємо тих, з ким могли б розділити радість, а потім у нас вже нічого не залишається. Лише тільки ти один і навколо тебе самотній світ. Чи варте воно того? А може на цій картині мати прийшла на могилу до свого єдиного сина? Заради нього жила, а тепер залишається жити просто день за днем, сенсу більше немає.
Самотня людина, в самотньому місті, серед самотніх людей. І лише одна віддушина – могила того, хто був тобі дорогий. Як часто ми біжимо по життю, забуваючи про тих, кого любимо по-справжньому, про тих, хто любить нас. А потім – потім. Залишиться лише згадувати ті моменти, коли міг сказати: «Люблю тебе», але не сказав. А чому не сказав? А не було приводу, посоромився, забув, та хіба мало… Потім залишиться говорити це лише зимової ночі на могилі коханої людини.
Ми часто забуваємо своїх батьків, ну яке же з ними святкувати? А потім наші діти забудуть про нас. Ця картина справила величезне враження на мене. Я не засмучений, я – вдячний. Мені нагадали про тих, кого я по-справжньому люблю, про тих, хто мені важливіше всього на світі. Я ж теж часто забуваю сказати: «Люблю». Говорімо це частіше. Бо гіркота невисловленого буде з нами все життя. Це життя тоді доведеться прожити на самоті, зрідка, у свята, приходячи до могил рідних, щоб хоч з кимось поділитися різдвяним настроєм.
Попереду новорічні свята. Озирніться. Ви побачите безліч самотніх людей. Станьте для них тими, хто їх бачить і чує, хто готовий поділитися настроєм і святковим столом. Це ваші сусіди, батьки, діти, просто люди. Покажіть їм, що є ще живі, які можуть бути разом з ними.
