“Один чоловік, брат якого воює під Бахмутом, розповів, що отримав від брата звістку, що там орки лізуть на наших, як демони. Ну просто без перепочинку. І ось чергова атака надвечір. І раптом між нашими окопами та орками стали в ряд реальні ангели.

І через них не пробивалися ні снаряди, ні кулі. Це був як щит небесний. Це бачили багато наших хлопців. Потім наступного дня вони довідалися, що й в сусідніх окопах хлопці також бачили цей надприродній захист.

Тому це війна між ангелами і демонами на Землі. І ми обов’язково переможемо, бо БАТЬКО з нами!”

У нас можуть виникати питання, а чому ж таке буває, що іноді ми маємо не маленькі втрати серед своїх військових? Чому не у всіх випадках є такий дієвий захист від Господа?

Друзі, пригадаймо біблійну історію. Одного разу воїни Ізраїлю вели праведну війну з поганами народу амаліка. Мойсей як посередник між своїм народом і Богом стояв на горі з піднятими руками і просив у Господа допомогу і перемогу для своєї армії. Коли він так тягнувся до Бога, воїни Ізраїлю шли в наступ і перемагали (Вихід 17:10,11). А як тільки він фізично стомлювався, його руки опускались до низу, а думки були про втому, вороги йшли в наступ і вражали воїнів Ізраїлю.

Ми можемо думати, чому Бог допускав щоб гинули люди Його народу? Хіба вони не воювали проти зла? Чи не Він їм дав благословення на цю війну?

Як ми бачимо, що існує духовний закон, коли Божі люди тягнуться до Бога у своїх молитвах, просячи Його допомоги, це є для Нього підставою щоб заявляти ворожим силам зла, що Він буде відповідати на молитви і прохання, посилаючи своїх Ангелів на допомогу.

Ця дивовижна історія з нашими воїнами під Бахмутом є підтвердженням дієвості молитов.

Коли ми чуємо сирени, нам треба підніматись в гору, тобто залишити внизу думки про наші власні інтереси і спрямувати думки на молитву, щоб Господь благословив наші протиповітряні сили, щоб всі ворожі ракети та дрони були збиті. Щоб Господь зберіг наш народ”.