На світанку до старого мудреця підійшла його учениця, очі якої віддзеркалювали невимовну втому. Вона зітхнула глибоко та поділилася своєю скрутою:
– О, майстре, серце моє важке, а душа сповнена невизначеності. Життєві виклики тягнуть мене на дно, а попереду – лише туман… Як же знайти сили й мудрість, щоб пережити це?
Мудрець, лагідною усміхнувшись, запросив ученицю до своєї просторої кухні. Там він налив у три глиняні горщики води, обережно в кожен він поклав по одному дару природи: у перший – морквину, у другий – яйце, а в третій – жменю кавових зерен. І поставив горщики у піч.
Що змінилося?
Через деякий час, коли вода весело булькала, мудрець дістав горщики з печі і, повернувшись до своєї учениці, запитав:
– Скажи, що змінилося у горщиках?
Учениця, розглянувши кожен, відповіла:
– Морквина стала ніжною і гнучкою, яйце – міцним і твердим, а кава… кава перетворила воду на ароматний напій.
Мудрець кивнув:
– Бачиш, моя люба, кожен з цих продуктів зіткнувся з однаковою скрутою – окропом, але відреагував по-своєму. Морквина, тверда на вигляд, піддалася і зм’якла. Яйце, здавалося б, крихке, знайшло в собі силу стати твердим. А кавові зерна… вони створили щось нове, змінили середовище, яке мало змінити їх.
Задумана учениця дивилася на мудреця…
– Перед обличчям викликів ми обираємо, якими бути, – тихо продовжив він. – Дехто з нас стає м’якшим, інші знаходять в собі силу, а дехто… дехто творить чудеса, перетворюючи виклики на можливості. Запитання лише в тому, ким ти обереш бути?
І тоді, серед тиші ранкової кухні, з серцем наповненим новою мудрістю, учениця зрозуміла: виклики – це не кінець шляху, а лише витоки річки, що ведуть до величезного моря можливостей. Вона поглянула на мудреця, очі якого світились непохитною вірою в неї і в її здатність перетворювати складнощі на шлях до особистісного росту.
– Так, учителю, я розумію тепер, – сказала вона з рішучістю в голосі. – Життєві обставини – це не просто випробування моєї сили чи слабкості. Вони – запрошення стати творцем власної долі, незалежно від того, як глибоко під воду мене занурює ситуація.
Мудрець кивнув та усміхнувся.
– Ти вже на шляху, – мовив він. – Пам’ятай: морквина м’якне, яйце твердне, а кава… кава творить дива. Ти можеш бути як морквиною, яйцем, так і кавою. Все залежить від того, який смак ти хочеш додати у цю велику чашу життя.
З цими словами мудрець подав їй чашку свіжозавареної кави. Учениця взяла її, відчуваючи тепло, що пронизувало її до самого серця. Аромат кави змішувався з вірою в себе, у вміння адаптуватися, творити та перетворювати.
І коли вона поверталася до своїх щоденних турбот, її кроки були легкими, а серце – повне рішучості. Вона знала, що випробування лише виточують грані її душі, роблячи її сильнішою, мудрішою і найголовніше – здатною перетворити навіть найтемніші води життєвих обставин на ароматний еліксир власної долі.
Радимо також прочитати інші притчі:
- Мудра притча про любов, на якій тримається сім’я
- Притча про мудрого філософа і три горщики