Одного разу до священика прийшла молода жінка і сказала:
– Отче, два роки тому ви одружили нас з чоловіком. А зараз розлучіть: не хочу більше з ним жити.
– Яка ж причина твого бажання розлучитися? – поцікавився священник.
Жінка пояснила:
– У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же постійно затримується. Через це ми кожен день сваримося.
Священник, здивувавшись, запитує:
– Причина тільки в цьому?
– Так, я не хочу жити з людиною, у якої такий недолік, – відповіла жінка.
– Розлучити я вас зможу, але за однієї умови. Повертайся ти додому, випечи великий смачний хліб і принеси мені. Але коли будеш пекти хліб, нічого не бери вдома: і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, – сказав священник.
Жінка пішла додому і, не відкладаючи, взялася за справу.
Зайшла до сусідки і попросила:
– Марія, позич мені склянку води.
– У вас, що, вода закінчилася? Тож у вас є колодязь?
– Вода є, але я пішла до священника, щоб поскаржитися на чоловіка, і попросила розлучити нас, – почала пояснювати жінка. І як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:
– Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка…
Після цього жінка вирушила до іншої сусідки, щоб попросити солі.
– У тебе сіль закінчилася, просиш всього одну ложку?
– Сіль є, але я поскаржилася священнику на чоловіка, попросила розлучення… – каже та жінка. І не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:
– Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка.
Так, до кого б ця жінка не заходила з проханням, від усіх чула скарги на чоловіків. Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священник і віддала зі словами:
– Спасибі вам, з’їжте мого хліба зі своєю сім’єю. Тільки не треба розлучати мене з чоловіком.
– Чому? Що сталося, доню? – запитав священник.
– Мій чоловік, виявляється, кращий за всіх! – відповіла йому жінка.
