“Дитино, брехати погано, завжди кажи мені тільки правду!”, – втовкмачуємо ми змалечку дітлахам, поліруючи ці настанови казкою про “Хлопчика, який кричав “вовки! вовки!” А потім, не мигнувши оком, запевняємо їх, що якщо не доїсти вівсянку, то не виростеш, а святий Миколай приходить лише до чемних малюків…

Однак не кваптеся гризти себе докорами сумління, адже вивалювати на дітей саму лише “голу правду життя” варіант не набагато кращий для їх психіки. Тож пора поговорити на болючу для кожних батьків тему: чи можна брехати власним дітям?

Навіщо ми брешемо?

Іноді ми не кажемо правду, щоб не руйнувати дитячу віру в дива (як у випадку із святим Миколаєм), іноді щоб захистити їх від занадто дорослих для дитячого віку тем.

І це цілком зрозуміло та нормально, – запевняють фахівці – та радять у випадку, коли розмови на важку тему не уникнути, звертатись за допомогою до дитячого психолога, який порадить, як коректно донести інформацію до дитини.

Також, гарним маркером “брехати чи ні” є наступна вправа: коли плануєте приховати від дитини якусь інформацію, запитайте в себе (та дайте чесну відповідь) – хто є кінцевим “вигодонабувачем” 😉 цієї брехні?

Одна річ, коли мета – захистити дитину, а інша – коли ви просто не маєте часу чи бажання щось пояснювати, або ж виставляти себе у невигідному світлі.

Тож, як би не було складно прийняти той факт, що ми неідеальні люди та – тим паче – неідеальні батьки, егоцентрична брехня не йде на користь дітям та не покращує ваші з ними стосунки.

Замовчувати щось – не означає збрехати

Спілкуючись з дітьми іноді доводиться оминати якісь моменти, що можуть породити додатковий та небажаний інтерес до тем, для яких дитина ще замала і обговорення яких може її травмувати.

“Фільтрувати” теми, лексику та подробиці, спираючись на вік та особливості сприйняття вашої дитини – це саме те, що ми повинні робити як батьки, щоб захистити дитячу психіку.

Як говорити про розлучення?

Це окреме болюче питання. Якщо причиною розлучення стала зрада, залежність одного з батьків чи аб’юз, більшість намагається уникати цих неприємних деталей, щоб не настроювати дитину один проти одного. До речі, закон США теж підтримує таке рішення. Наприклад, під час встановлення опіки суд може визнати одного з батьків безвідповідальним, якщо буде доведено, що його слова завдали дитині психічної шкоди чи погіршили стосунки в родині. Тож не лише психологи, а й адвокати з розлучень радять уникати розмов, що можуть налаштувати дитину проти одного з батьків.

Що ж казати на запитання дитини “Чому ви розлучаєтесь?”

У випадку, коли мова йде про дошкільнят, психологи запевняють – варто пояснити малюкові, що ПОКИ ЩО ви не можете розповісти усі деталі через те, що він ще маленький, але згодом ви обов’язково повернетесь до цієї розмови.
Зважаючи на особливості дитячого світосприйняття, важливіше за все в цей складний період дати зрозуміти дитині, що стосунки батьків ніяк не вплинуть на їх любов до дитини і що вже напевно у рішенні розлучитися вини дитини немає (адже через свою вікову егоцентричність діти часто приписують цю вину собі).

Радимо також прочитати: Як говорити з дитиною про розлучення

Усе таємне рано чи пізно стає явним

Дослідження доводять – діти, чиї батьки зловживають із брехнею, починають заповнювати “пробіли” власноруч і часто ця картина світу виявляється дуже далекою від реальності. Та що ще гірше, це породжує недовіру до батьків, а, підсвідомо копіюючи поведінку дорослих, дитина теж починає брехати.

Захистити дитину та не перевантажувати її дорослою інформацією дійсно важливо – стверджують психологи, – однак завжди варто пам’ятати, що не завжди виходить приховати правду, особливо зараз, коли навіть малюки знають, як розпитати Гугл чи Сірі про речі, які батьки відмовляються з ними обговорювати.

Щоб побудувати здорові стосунки із дітьми, створіть таку атмосферу в родині, коли вони можуть поговорити з вами про все, не боючись вашої реакції чи відмови обговорювати якісь теми.

І саме найчутливіші теми мають обговорюватись знову і знову – звісно, враховуючи вікові особливості дитини, її темперамент та емоційний розвиток, щоб донести правду в найбільш делікатний та зрозумілий спосіб.

Так, це набагато складніше, ніж відповісти “ти ще замалий про це говорити”, але саме так ми створюємо для дитини світ безумовного прийняття, довіри та любові.

Радимо також прочитати: Чому діти обманюють і що робити батькам?

За матеріалами Should you always tell your kids the truth? It depends”