Є слова, які не треба знати, вони тобі в житті зовсім не потрібні, але чомусь ти їх знаєш. Скажімо, флоеми. Це такі волокна на шкірці бананів зсередини. Багатьох вони нервують, їх висмикують, дехто їсть… Але хто знає, що це флоеми, кому це здалося знати?

Або петрикор. Так називають запах землі після дощу. Причому це слово було придумане вченими в 1964 році, вперше з’явилося в журналі Nature. Але ви чули бодай раз від когось: «Ах, який петрикор!»? Навряд.

Або ферул. Це металева частина, яка на кінці олівця тримає гумку. Симпатично звучить. Але хто знає таке слово? Хіба що божевільні кросвордисти.

Це був тріумф

…Якось ми сиділи у великій компанії. Одна з дівчат раптом голосно запитує: “А ви знаєте, як у дельфіна називається ось цей його дзьоб?”.

Люди зібралися досить освічені, але тут усі мовчать. Пауза. Здивування. Хтось каже: “Та просто ніс дельфіна, як ще?”.

Раптом я вимовляю в тиші: “Рострум”.

Усі дивляться на мене здивовано. “Ого!”. А дівчина, яка запитувала, мало не кидається цілувати. Це був тріумф, раптовий та грандіозний. Тоді я і зрозумів, якого біса треба знати ці безглузді слова. Заради таких моментів. Хоча б раз у житті.

Автор – Олексій Біляков