Я готую голубці раз в ніколи. Тобто вперше я їх готувала років 30 тому (так-так, в дитинстві з Бабою). З усіх процесів, які стосуються голубців, я досконало вмію лише один: їсти їх.
З якої радості я вирішила приготувати голубці — не знає ніхто. Але це не було спонтанне рішення. Капустина в мене вже була. Більше того, я вже навіть зрізала її нижню частину і пустила на борщ, а верхню — відпарила.
Звечора напередодні витягла розморожуватись фарш і помідори. Так-так, я витягла фарш, хоча абсолютно завжди я забуваю витягти щось розморожуватись і готую вечерю з чого попало.
На цьому мій ідеальний голубцевий план почав тріщати по швах. І я навіть знаю чого: мене зурочили мої хлопи. Бо кожен з них (а їх у мене в хаті 6 штук), заходячи на кухню, здивовано піднімав брову і питав: ти робиш голубці???
Так, бляха! Я роблю голубці! А на що це, курва, схоже? От і зарядили їх на добро, любов і позитив.
По-перше, я спалила рис. Я — мама, яка ІДЕАЛЬНО (на думку мого старшого сина) готую рис, спалила рис на голубці. Зварила інший.
По-друге, оскільки мій досвід з приготування голубців впевнено тяжіє до нульового, то я і приблизно не припускала, скільки на мою капустину треба треба начинки. І приготувала її стільки, що треба було б три такі капустини. Коли я це зрозуміла, на годиннику було вже пів до півночі, і звісно, їхати кудись із моїх прерій купувати капусту вже було пізно.
По-третє, у мене не вмістився в найбільшу сковорідку соус. Мої діти люблять голубці з підсмажкою з цибулі, моркви, томатів та сметани. То ж тієї підсмажки має бути багато. Але не аж так, щоб її ловити по всій плиті.
По-четверте, я гребу, як ви ті голубці крутите, що вони у вас маленькі та делікатні? У мене вийшли такі, що одним можна хлопа вбити. Ну або нагодувати — все залежить від настрою.
І от — на годиннику пів на третю ночі. Я, накручена настільки, що де ж тепер заснути, сиджу за столом і їм свої другі в житті власноруч накручені голубці. Думаю, що вони вийшли таки смачні. І ще й багато. Решта начинки стало лінивими голубцями, бо відкладати те все на ранок і робити другу серію я була б не в стані.
Мої хлопці сказали, що голубці добрі. Стало всім.
Наступні голубці я приготую хіба що для онуків.
А що готуєте ви у стані потьмарення розуму?
Авторка – Людмила Лінник
Радимо також прочитати:
- Потішна історія про те, як на Галичині готуються до Різдва
-
Це стабілізує нервову систему сильніше, ніж розмови «все буде добре»: психотерапевт про борщ і психіку
