Паска – окраса великоднього кошика, тому вона має бути не тільки смачною, але й обов’язково гарною. Хоча печуть пасок багато, але з-поміж усіх для освячення обирають найкрасивішу та найрівнішу. Є традиція пекти паски окремо для кожного члена сім’ї і по- особливому їх прикрашати. Кожна прикраса має своє значення.

У давнину господині задумували паски на кожного родича і за їхнім зовнішнім виглядом визначали майбутнє сім’ї. Для дідусів і бабусь на пасці виробляли хрест, для батька – дубовий листок, коси, для матері і дітей – ружі, для дівчат на виданні – двох голубів (щоб були у парі), коси, квіти.

Найпоширеніша прикраса – хрест. У дохристиянські часи його називали чотирирогом, і символізував він чотири пори року, чотири сторони світу, чотири вітри тощо.

Колесо (коло) на пасці означає майбутне небесне життя, безмежну Божу любов.

Одним із поширених символів є сонце. Його роблять, розкачуючи смугу тіста, на якій з одного боку насікають зубці. Відтак цією стрічкою зверху на пасці оперізують хрести, квіти, пташки, щоб стрічка утворювала велике коло, з якого назовні виступають зубчики, що нагадують промені сонця. Сонце в українців є знаком світла і життя.

Коси символізують достаток, добробут, родину. Голуби з тіста – мир, Святий Дух. Дубові листочки означають чоловічу силу та міцність, а квіти – жіночу вроду. Жайворонки – працьовитість, молодість. Колоски – ріст, здоров’я, родючість.