Страшенно не люблю ідеальних жінок. Тих, які ніколи не втомлюються, завжди усміхаються, мають досконалий вигляд навіть посеред ночі. Тих, хто обожнює критикувати і вставляти у речення оте багатозначне «а от у мене…» і перерахувати власні чесноти.

Тих, чиї діти завжди найкращі, найгарніші, ходять грати на флейті, конструюють у 5-ти літньому віці літаки, у 2 роки вже розповідають сонети Петрарки, до 8-ми років знають кілька іноземних мов. Тих, що завжди і всюди повинні повідомити свою цінну думку. Це вони вимивають вікна до блиску, з підлоги у їхній квартирі можна їсти, а вечеря о конкретній годині. Це їхні нащадки не вживають чіпсів і «коли», обожнюють броколі і гречку, вчаться на відмінно і завжди чемні. Це вони говорять оте «я всього сама добилася» і демонструють власну високу зарплатню чи статус.

Це в них гламурні фотосесії і «вилизані» фото, які підкреслюють ідеальну вагітність, сім’ю, квартиру, сад, кота, чоловіка. Це вони мають вигляд на всіх світлинах такий, ніби як мінімум – королеви невеликої європейської держави.

Не люблю жінок, що створюють навколо себе ауру ідеальності. Це вони кажуть, що ніколи не візьмуть чоловіка на пологи, бо він побачить її не такою гарною, як завжди. Це вони мало не сплять з тонами макіяжу і навіть у ліжку виглядають так, ніби лягли не відпочивати, а їх от-от хтось витягне з під ковдри на доріжку для «Оскара». Це вони мають неймовірну укладку, одягають підбори навіть під час ожеледиці і складають шкарпетки та білизну по кольорах. Це в них дома немає пилу.

Це у них в гаманці всі картки складені рівно, а гроші виглядають, немов попрасовані. Це вони примушують неідеальних жінок червоніти.

Я обожнюю неідеальних. Тих, які роблять все від душі, а не тому, що треба бути кришталево-найкращою. У неідеальних діти можуть самі посмажити яєчню, їдять цукерки і «зависають» в мультфільмах. Це неідеальні мами не вимагають від школярів успішності і постійно чистих вух.

Неідеальні жінки відпускають з легким серцем чоловіків на роботу у непрасованих джинсах і вчорашній сорочці, бо друга половина теж має руки і може сам взяти чисту річ у шафі. Це вони – неідеальні невістки, бо не варять щодень по три різні страви на три прийоми їжі і ніяк не запам’ятають улюблений серіал свекрухи. Це неідеальні плачуть, коли хочуть, можуть “нагримати”, коли це потрібно, дозволяють собі торт на ніч і терпіти не можуть руколу.

Неідеальні не завжди манірні і вишукані, бо інколи можна ходити у спортивках і з ґулькою, можна виглядати так як хочеться. Неідеальні жінки завжди прекрасні. В них є щось особливе. Поряд з ними хочеться жити, а поряд з ідеальними – вмерти. Але й це зробити варто якось гарно, бо ж картинка зіпсується!

Неідеальні жінки – вони пречудові. Вони – справжні. Так, може вони не знаходять собі роботу у блискучих офісах, не стають міністерками, їх не ставлять у приклади. А чоловіки вважають їх своїм добрим другом, який у разі чогось допоможе “допхати” машину до СТО. Але з ними легко.

У погоні за ідеальностю жінки втрачають час на дурниці. Вони звужують свідомість до якогось прекрасного світу, де діти у «метеликах» і бантиках, повсюди білі котики, стоять у гаражі чисті машини і сіяючі келишки у шафі. І будь-яка плямка, порушення простору чи ходу подій доводить мало не до істерики.

…Неідеальні… вони щасливіші. Хіба не так?