Ось як батьки виховують в дітях комплекс неповноцінності

Напевно, з подібним ви стикалися багато разів. Коли жінка йде з сином, і раптово дитина починає наближатися до іншого дорослого. Мама негайно робить йому зауваження і просить поступитись дорогою. І такі ситуації відбуваються не тільки на вулиці. Вони можуть бути в магазині, на екскурсіях, в транспорті… І завжди батьки повторюють одну і ту ж фразу: “Відійди! Ти заважаєш!”

У дитини виникає логічне запитання: “Чому? Яким чином?” Він раптом стає перешкодою для навколишніх. Діти повинні постійно бути напоготові, щоб не порушити чиїсь простір…

Але чому вони повинні це робити? Чому батьки роблять з них зайвий елемент? Таким чином батьки самі виховують в дітях комплекс неповноцінності. У дорослому житті вони будуть намагатися нікому не заважати. Такі діти перетворюються в дорослому житті в людей, яких легко можна відсунути на другий план. Як вони можуть досягати поставлених цілей і домагатися успіху, якщо вони всім поступаються дорогою.

Звичайно ж необхідно вчити дітей уважності і пильності. Але ці якості потрібно виховувати і у дорослих. Адже дитина є набагато більш беззахисною, ніж доросла людина. У неї більш розвинене почуття страху і вона може легко потрапити в небезпеку. Але наша ментальність влаштована так, що апріорі діти зобов’язані поступатися дорослим. Звідки таке твердження? Адже старший чоловік – він досвідченіший. Він може без зайвих зауважень обійти дитини, дати їй дорогу. А малюк отримає з цього урок.

Але батьки вперто не хочуть цього помічати. Вони прищеплюють з дитинства своїм чадам, що ти повинен поступатися, обходити, почекати. У дитини просто не залишається вибору. Вона не може керувати собою.

А що заважає відійти дорослому? Нічого. Просто він відчуває свою перевагу над дитиною і користується цим. Він також може обійти малюка, або поступитися йому дорогу.

Виховуйте у дітей увагу, а не комплекси. Адже замість “Відійди” можна сказати, “будь ласка, пропустіть” і ніяких проблем.

І на останок. Шановні батьки! Діти не можуть бути перешкодою! Ви самі їх так розцінюєте. А точніше сказати свої страхи і комплекси ви переносите на них. Це ви боїтеся бути поганими батьками, а проєктуєте це як те, що діти вам заважають. Хоча насправді ніхто і ніщо не може перешкодити вам розвиватися і бути тим, ким ви хочете бути. А особливо діти!

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook