О, це прекрасне НУ І ЩО, якому навчила мене в далекому дитинстві одна безстрашна жінка… Я тоді вляпалася білим костюмом у найбруднішу з калюж, і стурбована була лише тим, що зараз про мене скажуть на конкурсі читців, переодягнутися до якого в мене не було ніякого шансу…
Одна з вчительок з сумом наказала мені йти додому, а інша – ні…
– Брудна? Ну і що??? – Здивувалася вона, – Вірші не забула?
– Ні, – схлипнула я своїм червоним носом.
– Тоді вперед! Ти ж не костюм демонструєш!
– Та ти глянь на неї! – обурилася перша.
– Ну і що??? Нормальна дитина у нормальній ситуації. Не в найгіршій. А гірші будуть. І якщо щоразу йти, то нічого не вийде. Іди, Лілю! Читай. Решта не важлива.
І я пішла. Через дві години я вийшла із зали. Костюмчик засох і стояв дубом, але в руках, що тряслися від хвилювання, була затиснута книга чудових повістей, яка жива і зараз… Приз за перше місце…
Неприємність? Ну і що?..
Ну і що, якщо ти потрапив у велику чи малу неприємність?
Ну і що, якщо тебе не люблять, не приймають, не поспішають зрозуміти?
Ну і що, якщо життя не поспішає зі своїми щедрими подарунками, про які ти мрієш?
Хіба це привід опустити руки, назавжди зарахувати себе до нещасних і не висовувати носа у світ?
Хіба чиясь нелюбов – вирок?
Хіба сьогоднішній програш – запорука відсутності завтрашніх перемог?
Хіба чужа оцінка – причина для зниження твоєї самооцінки?
Хіба ті, хто не бажає тобі щастя, можуть хоч якось вплинути на його появу?
Ну і що?… Життя триває!
Ну і що?… Так кажу я, тримаючи за руки маленьких і дорослих, які вирішили, ніби те, що трапилося з ними, перетворює їх на ізгоїв і невдах…
І я не знецінюю їх переживань, розплутую довгі та гіркі клубки болю, шукаю правильні рішення…
Але…
Жодного шансу я не даю думкам про те, що хоч якась причина може засудити людину до хронічного відчуття себе нікчемною, або недостойною щастя…
Жодного! І не дам…
НУ І ЩО? – це чесне питання, яке замінює поверхню, що розгойдується під ногами, в надійну платформу психологічної стійкості.
Будь-якого троля можна заткнути за пояс, спокійно, і без роздратування купуючи своїм НУ І ЩО всі його токсичні спроби відшукати в нас уразливі місця.
Продовжуйте з усмішкою після будь-яких невдач… З розумною усмішкою відмовитися від будь-якої ідеальності, від невротичних спроб подобатися всім, від безпорадності перед тими, хто дозволяє собі вас образити.
Ну і що?… Життя триває!
Авторка – Ліля Град
