Чому пацієнтів перевозять ногами вперед? Про людяність і здорову логіку виданню «Short.media» розповів лікар-анестезіолог Павло Сільковський: «Не знаю, кому в голову прийшла «геніальна» ідея транспортувати хворих головою вперед, але схоже, що з нашими забобонами це правило житиме ще довго. Чи зручно вам їхати в електричці, коли сидіння розташовані так, що їдеш спиною вперед? Не кажучи про те, що каталки для транспортування хворих у наших лікарнях проєктувалися явно не для живих».
Як за кордоном і у нас
- Як за кордоном?
«Я був приємно вражений, коли побачив, як транспортують хворих по лікарні у Сполучених Штатах. Пацієнти там розташовуються так, щоб зайняти зручне напівсидяче положення, і їдуть ногами вперед. Точно так само, як ми рухаємося в автомобілях, і ніхто їх трупами при цьому не вважає».
- Як у нас?
«Час від часу спостерігаю, як медсестри, санітарки перевозять дітей у моїй лікарні. Головою вперед, звичайно. Дитина при цьому плаче чи кричить (не завжди, звісно) не лише від страху, а ще й від того, що не бачить, куди її везуть. Інколи я пробував підключитися до цієї праці і сам транспортував хворих. Хотів показати альтернативу і, можливо, зламати совковий пережиток. Нічого не вийшло».
- Як я експериментував
«Я запитував дитину: «Хочеш прокататися на гоночному автомобілі?». І майже завжди отримував ствердну відповідь. Далі садив пацієнта на каталку, імітував голосом звук автівки і віз пацієнта ногами вперед. Перед операційною кричав: «Відкривайте гараж, ми заїжджаємо!». Часто під посмішку дитини просто заїжджав туди, куди раніше такі ж діти заїжджали із плачем».
Забобони і здорова логіка щодо “ногами вперед”
«Зіштовхуюсь із упертим несприйняттям такого переміщення навіть колег-лікарів. Мовляв, ти при своєму розумі, що в операційну завозиш дитину ногами вперед? Як тепер операцію робити, якщо це може закінчитися погано? Я на це кажу: «Якщо ви впевнені у своїй компетенції, то невже зручне транспортування зіпсує вашу роботу?»
Але знову переконуюся, що віри і впевненості у наших людей дуже мало».
- Про здорову логіку
«Я вперто буду продовжувати. Бо якщо радянські «уми» вирішили, що навіть хворих дітей нормально транспортувати труповозками, а не каталками, і робити це так, щоб спотворити їх комфорт, то я не збираюся наслідувати таку логіку. Навіть на такому транспорті можна придумати щось, аби знизити рівень страху і без того наляканих дітей. Навіть якщо це порушує звичну віру в забобони».
- Думка експерта
Юрій Поліщук, військовий лікар: «На евакуації я давав за це прочуханки: уявіть пробіжку по лісі з пораненим, який лежить на ношах головою вперед. Перша ямка або горбок, перша вимушена зупинка під час бігу – і до наявного поранення маємо ще й
черепно-мозкову травму».
- А пацієнтам як?
Я теж побувала в ролі пацієнта на каталці. Згадала власні враження й емоції, коли мене везли з пологового залу. Головою вперед, звісно. Хотілося розвернутися і бачити, куди мене везуть. А ще було страшно впасти, бо каталка була без бортиків.
Авторка – Євгенія МОТРИЧ
