Червнева ніч була теплою і темною. Нагріте за день повітря не збиралося холонути. Юлька висунулася у вікно і, замилувавшись зоряним небо, вирішила прогулятися берегом озера – у таку ніч спати зовсім не хотілося. Вона накинула поверх голого тіла короткий літній сарафан, вискочила з вікна і, захопивши великий рушник, пішла вузькою дачною вулицею в напрямку Світязю.
Біля одного з будиночків дівчина стишила ходу, у вікні їй примарився чоловічий силует.
– Андрію! – тихо покликала вона.
– Юлько? Ти чого не спиш? – долинув шепіт з відчиненого вікна, і Андрій виліз у ніч. З одягу на ньому були лише тонкі літні джинси, які гарно облягали стрункий стан.
– Підемо купатися. Сьогодні така гарна ніч, – прошепотіла Юля, не відповідаючи на дурне запитання.
– Я зараз, візьму рушник, – сказав Андрій, наблизивши теплі губи до Юлиного вуха.
– Не треба, у мене є, – і Юля продемонструвала величезний пляжний рушник.
На березі було тихо і безлюдно. Стягнувши сарафан, Юлька побігла до води. Після кількасекундних роздумів Андрій наслідував її приклад. Думки в її голові миготіли зі швидкістю бронепоїзда, який мчав назустріч своїй долі. Господи, вона так довго мріяла про нього! Зробивши над собою зусилля, Юлька відвернулася, пірнула і трохи відплила, скромно уявляючи, якою вона має бути звабливою збоку – струнке тіло беззвучно ковзає по воді в місячному світлі. Вона повернула голову: Андрій плив поряд, загрібаючи воду м’язистими руками.
– Тобі не холодно? – підпливаючи ближче, запитала дівчина.
– Ні, а ти чого так захекалась? Втомилася?
– Трішки, – схитрувала вона.
– Агов, – затурбувався юнак, – мені зовсім не потрібний твій холодний труп.
“Треба ж, – подумала вона, – моє живе гаряче тіло тобі теж не потрібне”.
– Я тебе довезу, – Андрій підплив ближче і взяв її під пахви, випадково торкнувшись оголених грудей.
– Вибач, – сказав він, червоніючи. Юлька нічого не відповіла і дозволила собі розслабитися, поки Андрій, без найменшої напруги плив, однією рукою міцно притискаючи до себе подругу дитинства.
На березі він делікатно відвернувся, але Юля просто сіла на розстелений рушник до нього спиною і попросила сигарету. Андрій вмостився біля кинутих джинсів і став вовтузитися в кишенях у пошуках сигарети та запальнички. Кинувши косий погляд, Юля в черговий раз подумала: яка ж у нього класна фігура!
– Нічого, якщо я притулюся до тебе? – нерішуче запитав Андрій, простягаючи їй сигарету. Юлька внутрішньо аж запищала з радості.
– Андрію, – тихо промовила вона, боячись поворухнутися, – а ти можеш знайти Велику Ведмедицю?
– Звичайно, – здивувався він, – а хіба ти сама її не бачиш?
– Ти знаєш, я нічого не тямлю в сузір’ях, – сором’язливо збрехала Юлька.
Андрій несподівано розвернувся і, обійнявши однією рукою Юлю за плече, іншою показав на небо.
– Он, бачиш ківшик? Ліворуч зверху? Ну це і є твоя Ведмедиця.
Юлька ледь повернулася і втупилася у спопеляючий погляд Андрія. Вона відчула хвилю, яка сконцентрувалася десь у сонячному сплетінні. Раптом Андрій опустив очі й швидко заговорив:
– Знаєш, Юль, я давно вже хотів тобі сказати, що ти мені подобаєшся. Просто я був не впевнений… Ну.., знаєш, твій Дімка і…
– Андрію, не треба…
– Що не треба?
– Не потрібно нічого говорити, – Юля обхопила обома руками широкі плечі хлопця й припала губами до його щоки.
Андрій відчув гарячий подих, в голові затуманилося… Він притягнув Юлю до себе і раптом за спиною почув єхидний голос Оксанки:
– Ну, що, нудисти, не спиться?
Андрій і Юлька з чортами на вустах повернулися до маленької нахаби з ніжною посмішкою найманих убивць.
– Привіт, сестричко, – просичав Андрій, удавано посміхаючись.
– Бачу, тобі теж не спиться, – вклавши у свій голос якнайбільше жовчі, уточнила Юлька. – Дівчині гуляти вночі на самоті небезпечно.
– Еге ж, – пирснула Ксенька, – тільки з коханцем. Це набагато безпечніше. До речі, про безпеку, – з цими словами кинула на рушник пачку презервативів. – Ця штучка захистить вас обох, – прогугнявила вона огидним голосом з телевізійної реклами.
– Так, нумо загрібай звідси! – грізно почав Андрій, піднімаючи на весь зріст й простягаючи руки до сестри.
– Штани натягни! – зареготала Ксенька, спритно вислизнувши з братових обіймів.
– Тьху на тебе, – гаркнув Андрій, квапливо прикриваючись штанами, – йди звідси, збоченка мала, дай людям спокійно … е-е-е… подивитися на зірки!
– Я зовсім не хотіла вам заважати, просто турбувалася, ми ж родичі, – промимрила вона.
– Добре, – злагіднів Андрій. – Бачиш, зі мною все гаразд! А тепер йди додому і лягай спати.
– До завтра, братику, – промуркотіла Ксюшка і, хихикаючи, покрокувала до будинку.
– Ну от, – засмутився Андрій. – Тепер ця партизанка розпатякає про нас усім своїм малолітнім подружкам. Завтра усі шепотітимуться за нашими спинами, – зітхнув він.
Запала гнітюча тиша, і Юля відчула, що потрібно якось розрядити атмосферу. Вона усміхнулася й пролепетала:
– Знаєш, Андрію, у мене виникло непереборне бажання повчитися у тебе плавання, – перевела вона розмову на іншу тему.
– Ти і так чудово плаваєш, – пожвавішав Андрій.
…Юлька навіть не збагнула, що відбувається, як опинилася високо над землею в міцних обіймах Андрія. Встигла тільки почути власний вереск, замружити очі й набрати в легені повітря, перш ніж з головою поринути в прохолодну воду.
Опинившись під водою, вона відчула, що всі звуки зовнішнього світу зникли, і вона в повній самоті у водяній стихії. Одразу подумала: непогано б трішки налякати Андрія. Вирішила якнайдовше не з’являтися на поверхні.
Триматися під водою було важко – дупця постійно спливала. Але Юлька стоїчно трималася, принагідно намагалася репетирувати бліде обличчя панночки-утоплениці. Довго чекати не довелося – секунд через двадцять вона почула за спиною сплеск, начебто в озеро шубовснув молодий бегемот.
Юлька під водою квапливо відплила якнайдалі й застигла зі страждальним виразом обличчя. Тамувати подих далі було дуже важко, та заради кохання можна піти й не на такі жертви. Через мить дужі руки Андрія висмикнули її на поверхню.
– Юлько! – волав Андрій на весь тихий нічний Світязь, – Юлько, отямся. Господи, який же я ідіот, ну, будь ласка, отямся!
Слухати це було дуже приємно, тож Юлька вирішила відкласти повернення до життя ще на кілька хвилин.
– Що ж я накоїв?! – пихкав Андрій, уже вдруге за ніч буксируючи подругу до берега, цього разу до острівця, який виявився ближче.
– Юлечко! – заблагав він й обережно, наче ніс китайську вазу епохи Мін, поклав дівчину на берег, обхопивши теплими долонями груди. “Напевно, це непрямий масаж серця”, – подумала Юлька.
– Я не перенесу, якщо з тобою щось трапиться! Не вмирай, я ж кохаю тебе!
“Ого, – щасливо подумала Юлька, – треба ж! Якби не “втопилася”, то й не почула б таких зізнань. Здається, настав час оживати”.
Вона розплющила одне око, побачила сумне Андрієве обличчя й одразу зажмурилася. Потім почала голосно кашляти, виливаючи з рота воду, якої встигла заковтнути, коли хлопець рятував її.
– Юлечко, ти жива!!! А я вже було подумав, що втопив тебе! Фу, слава Богу! – зашепотів Андрій, міцно притискаючи до себе подругу.
– Ой, обережніше – верескнула дівчина. – Бо ти мене ще задушиш!
– Вибач, – сказав він, вивільняючи її зі своїх залізних обіймів.
Цієї миті Юлька вирішила, що настав час діяти. Вона прихилилася до мокрого тіла друга і подарувала йому довгий жагучий поцілунок. Сильні руки Андрія ковзнули вниз по Юльчиній спині…
Відірвавшись від губ Андрія, Юлька видихнула:
– Андрійку, ти врятував моє життя! “Тепер задовольни мій жіночий егоїзм”, – додала вона про себе.
У відповідь Андрій знову пригорнув її до себе, і від задоволення в Юльки запаморочилася голова. Вона розслабилася й віддалася своїм відчуттям. А відчуття були дуже приємні. Юлька навіть і не думала, що хлопець, з яким вона дружить ось уже п’ятнадцять років, так багато знає і вміє…
***
…Наступного ранку, бадьоро розмахуючи бідонами, Андрій та Юлька крокували по молоко до маленького дачного магазину. За ними тінню йшла Ксенька, яка навіть виду не подавала, начебто і не було нічної зустрічі на березі.
“Ого, – думала Оксанка, – я з тебе, братику, колись таки витягну боржок за моє мовчання”.
“Вау, – думала Юлька, – яка я хитрюща. Як спритно і цнотливо затягнула під кущ свого поміркованого друга дитинства. Напевно, Андрій досі думає, що це він мене спокусив”.
Андрій ішов і думав, що всі дівочі хитрощі великими літерами написані у них на чолі. Але він ніколи не скаже Юльці, що прекрасно бачив, як вона тихенько пихкала, поки він тягнув її, “утоплену”, до берега, і як блищали в неї очі, коли бачила його у костюмі Адама. І їй зовсім не обов’язково знати, що вже не один рік він до безтями хотів свою довгоногу подругу.
А Ксенька буде мовчати, бо інакше Андрій обов’язково поцікавиться, звідкіля в неї взялася пом’ята пачка презервативів…
Трійця, яка йшла сонячною дорогою, була абсолютно щаслива.
