Часто батьки дотримуються помилкової думки, що на дитину достатньо прикрикнути, щоб вона почала слухатися. При цьому навіть не думають, які це можуть мати наслідки для дитячої психіки.

За словами психологині Юлії Данилової, щоразу, коли батьки кричать на дитину, вона відчуває сильний стрес і отримує психічну травму. Крик – це загроза її безпеці. А безпека — одна з найважливіших потреб для нормального розвитку дитячої психіки.

«У цей момент свідомість дитини відключається, оскільки вирішується питання життя та смерті. Саме тому людина, яка відчуває сильні емоції, не здатна ухвалювати адекватні рішення. Даремно ви думаєте, що якщо дитина зі страху прибрала за собою речі, то наступного разу вона зробить це самостійно і без нагадувань. Вона не збудувала логічні зв’язки між криком і розкиданими іграшками. Наступного разу вам просто потрібно буде кричати ще страшніше та голосніше, посилювати сигнал», — пояснює фахівчиня.

Що в такій ситуації вирізняє хороших батьків від інших? Вони знають, які фрази потрібно використовувати замість крику, щоб дитина слухалася.

Фрази, після ких дитина починає слухатися

«Я на твоєму боці»

Багато батьків впевнені, що криком можна добитися від дитини послуху. Однак це дає лише короткочасний ефект.

Не варто підвищувати голос — набагато ефективніше дати зрозуміти дитині, що вона не одна, і батьки завжди будуть на її боці, що б не сталося. Це показує включеність батьків непросто у виховання дитини, а й у життя. Так формується базова безпека, дитині немає сенсу боятися грізних батьків, тому що вона бачить у них підтримку та друга.

Психолог: “Слухняна дитина – це не завжди добре”

«Ти засмучений, я бачу. Мені дуже шкода, що з тобою сталася така ситуація»

Не всі батьки вміють взаємодіяти з дітьми і часто знецінюють їхні почуття, тоді як нервова система дитини відчуває колосальні навантаження.

А ще у нашому суспільстві чоловікам не заведено висловлювати свої емоції — у будь-якій ситуації треба залишатися сильним. Тому з покоління в покоління більшість татів не вміє говорити про почуття і хвилювання, і цю холодну байдужість передають своїм дітям.

Хороший тато — це не той, хто може змусити дитину поводитись так, як потрібно. Він здатний бачити переживання малюка та допомагати йому, якщо той про це просить.

Що робити, коли дитина не слухається: дієві поради для батьків

“Розкажи мені про те, що тебе турбує”

Часто батьки знецінюють переживання дитини, вважаючи, що вона не може мати жодних проблем. Або кажуть фрази «Не хвилюйся, це дурниця», «Сам винен, я ж тобі казала». А потім думають, що син чи дочка роблять усе їм на зло — не слухаються, розкидають іграшки. Але кожна поведінка має мотив.

Крикнувши на дитину, можна домогтися від неї покірності, але втратити її довіру. Тому добрий батько не придушуватиме почуття дитини, а безпосередньо запитає про те, що трапилося. Хороші батьки завжди цікавляться життям своєї дитини і здатні вислухати її.

Як ти гадаєш, що в цій ситуації ти ще можеш зробити?

Те, що ви – батьки, і маєте певний життєвий досвід, не означає, що ви завжди знаєте, як буде краще для дитини, і маєте все за неї вирішувати.

Хороші батьки, цікавляться думкою та бажанням дитини – і це викликає не лише довіру, а й учить малюка дитину розуміти себе, розбиратися у своїх дитячих проблемах та шукати вихід із непростих ситуацій. Такі батьки стають для дитини не наглядачем, якого треба боятися, а найкращим другом та наставником.

«Поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою»

Найчастіше тато асоціюється із силою. Є поширене переконання, що тато включається у виховний процес, коли в мами вже опускаються руки. І найчастіше така участь більше схожа на демонстрацію сили та переваги.

Але що робить добрий батько? Він дає дітям приклад емпатійного ставлення до людей. Коли дитина бачить, що тато не використовує силу, а вміє домовлятися, дитина бере з нього приклад. Вона стає такою, що розуміє і співчуває, і ці якості не сприймаються як слабкість характеру.

А ще ця фраза вчить дитину простому правилу: якщо вона хоче хорошого ставлення до себе (у тому числі і з боку батьків), то й поводитись варто відповідно — слухатися і бути чемною.

Батько є такою ж важливою людиною для дитини, як і мама. Для гармонійного розвитку дитини необхідно, щоб батьківське виховання не зводилося до криків. Говорячи ці п’ять фраз, батьки стають для дитини другом, а не наглядачем з нагайкою.