Не мав часу продавати покупцям сам особисто. Коли він запропонував трьом продавцям горіхи, ті у присутності один одного вирішили їх перевірити. Кожен розлупив по горіху. Два продавці, покивавши головою, відразу розвернулися і пішли. А один з них придбав в господаря всі горіхи.
Одному, що пішов, попався горіх, гнилий всередині. Іншому з величезним черв’яком. А третьому, що придбав всі горіхи, попався чудовий горіх, ядро якого було смачне і велике. І хоча він бачив горіхи, які попалися іншим двом, він все одно заплатив за всіх.”
Ядром нашого християнства є любов. Хоча є багато різних видів горіхів (є ті, навіть яких я ніколи не бачив), проте у всіх є тверда шкаралупа і ядро всередині. Часто горіхи гарні з вигляду, виявляються без ядра всередині.
Так і люди: зовнішність є оманлива.
Ззовні гарні, всередині без любові.
Через навіть найтвердішу шкаралупу до середини може потрапити хробак. Так і через гріх, ненависть та байдужість диявол в серці людини краде любов.
Без любові все марне. Молитва, добрі справи і взагалі все в житті. Гнилизна горіха і той хробак робить горіх ні на що нездатним.
Посадивши його навіть в найсприятливіші умови, він не проросте і не дасть плід. Але Господь, що “милосердний до невдячних і злих”, любить всіх нас однаково.
Той з продавців, що купив всі горіхи, це сама Любов, Бог. Він інший від нас. Його логіка нам незрозуміла.
Як він міг заплатити одну ціну хрестом за всіх нас, таких різних? Бо в нього немає “шкаралупи”, яка є в нас. Тому Він на Голгофі і виявився таким беззахисним!
Отець Олег Кобель
