Більшість осіб із вперше виявленою артеріальною гіпертензією – люди працездатного віку. Наслідки артеріальної гіпертензії «вбивають» людей частіше за інші хвороби.
Відомо, що понад 50% всіх випадків смерті від серцево-судинних захворювань в Україні припадає на артеріальну гіпертензію, а точніше, на її ускладнення: в першу чергу це інфаркт міокарда та інсульт. Проблема у тому, що пацієнти не відчувають симптомів артеріального тиску.
Щоб проштовхнути кров по судинній системі, необхідно докласти певної сили. Ця сила, яка діє на стінки судин під час плину крові, називається артеріальним тиском.
Показники тиску прийнято позначати двома цифрами, наприклад, 120 і 80 мм рт. ст. Більше значення називається систолічним тиском, під яким розуміють найвищий тиск на стінку судини після скорочення серця.
Менше значення називається діастолічним тиском, під яким розуміють тиск крові в період спокою, у перерві між скороченнями серця.
Людський організм створений дуже надійно, з великим запасом міцності, зокрема, і до коливань артеріального тиску. Судинна стінка здатна витримувати значні підйоми тиску за умови, що вона достатньо еластична та міцна.
Але з віком еластичність судин знижується і, як наслідок, збільшується ризик виникнення гіпертонічної хвороби і в осіб старше 40 років досягає 20–25% при відносно рівномірному розподілі серед чоловіків і жінок.
Серед факторів, що спричиняють розвиток гіпертонічної хвороби, – емоційний стрес, спадково-конституційні особливості, професійні шкідливості, особливості харчування (надмірне вживання кухонної солі, насичених жирів, дефіцит магнію), вікова перебудова організму в період клімаксу, травми черепа, інтоксикації, гіподинамія.
Оптимальним вважається тиск 120/80 міліметрів ртутного стовпчика, нормальним та високонормальним – від 130/85 до 139/89. Про гіпертонію можна говорити тоді, коли тиск вищий, ніж 140/90 (гіпертонія І ступеня). Тиск 160/100 вказує на гіпертонію II ступеня, а понад 180/110 – ІІІ ступеня.
