У дорослому віці ми часто “заїдаємо” брак любові та уваги, бо у дитинстві…
Ставлення до їжі формується ще з дитинства, коли харчування є основною потребою дитини. Діти не розрізняють почуття голоду та тривоги. У немовляти почуття ситості, захищеності та любові тісно пов’язані. Через годування мама передає дитині і свою любов, турботу, вміння прислухатися до потреб дитини або нав’язування свого рішення (наприклад, коли мати годує дитину не за вимогою, а годинами).
Пізніше дитина може намагатися догодити батькам, показуючи що вона добре їсть, адже її за це хвалять, і лають, коли вона не доїдає і погано їсть. Також цьому сприяє і заохочення та нагорода у вигляді цукерок та солодощів. Через їжу дитина отримує увагу, турботу, любов. Ось чому важливо вже з раннього дитинства формувати правильне ставлення до їжі та харчові звички.
Самі того не помічаючи і не усвідомлюючи, дорослі дотримуються певних негативних сценаріїв, які в майбутньому дають свої плоди у вигляді порушеної харчової поведінки:
- невміння прислухатися до свого організму та усвідомлювати його потреби у вигляді почуття голоду та ситості;
- звичку “заїдати” негативні емоції;
- їсти за компанію, коли не голодний, дотримуючись соціально прийнятих ритуалів;
- замінювати їжею брак любові та уваги тощо.
Сформувати правильну харчову поведінку у дитини заважає чіткий розклад прийому їжі: сніданок, обід та вечеря у певний час. При цьому ігнорується почуття голоду та апетиту, людиною керує не організм, а годинник.
Певну небезпеку також становлять сімейні свята, які традиційно відбувають за щедро накритим столом. Тоді у свідомості людини закарбовується закономірність: коли багато смачної їжі – то все добре.
Фрази, які не можна казати дітям
На харчову поведінку мають сильний вплив фрази, які дуже часто мами і бабусі кажуть дітям. Прочитайте і знайдіть серед них “свої”. І більше ніколи їх не вживайте!
- “Поки не з’їси – не вийдеш з-за столу”
У дитини формується страх перед покаранням, якщо вона не доїсть, якщо тарілка буде не чистою. Таким чином ігноруються потреби організму, навіть не відчуваючи голоду, дитина сидить перед тарілкою і насильно їсть. У майбутньому це призводить до того, що людина не відчуватиме своїх потреб, апетиту, ситості голоду. Вона автоматично, у визначений за графіком час, накладатиме собі повну тарілку і з’їдатиме всю порцію. Хоча, можливо, їй достатньо половини порції.
- “Ложечку за маму…”
Переведення уваги з самого процесу їди та заміна на інші стимули. У такому разі може відбуватися розвиток звички замінювати їжею інші цілі та потреби. Може призвести до бездумного та неконтрольованого поглинання їжі, відволікання під час їди, наприклад, за переглядом телевізора або читанням книги, людина з’їдає цілу коробку цукерок тощо.
- “Ой, який молодець, все з’їв…”
Похвала, заохочення за їжу. Коли тарілка чиста – дитину хвалять, бабусі радіють і розчулюються, коли онук добре їсть. А оскільки всі люди прагнуть отримувати любов та визнання, дитина бачачи, що її хвалять, буде рада старатися. Особливо старанні вже в ранньому віці отримують ожиріння та низку супутніх проблем.
- “Зробиш – отримаєш цукерку”
Заохочення їжею за хорошу поведінку та якісь дії. Цукерка за “щось”: зробиш уроки – отримаєш шоколадку, помиєш посуд – з’їси печиво, доїси суп – отримаєш десерт. У майбутньому у дитини формується стереотип “Я їм солодке – отже, я хороший”.
