А як і хто визначає чим лікувати хворого?
Як лікувати хворого визначає лікар-онколог. У нього є протокол лікування, так звана інструкція, в якій зібрані настанови для лікування конкретного виду раку.
Лікар хірург-онколог Юрій Малімон пояснює, що на лікування кожного окремого онкозахворювання є свій протокол. При раку молочної залози одні протоколи надання онкодопомоги, при раку шлунка — інші, кишківника — ще інші.
Тобто лікар не мусить і не має права щоразу винаходити велосипед, адже є перевірені способи діагностики й лікування, що довели свою ефективність. Таким чином лікар уникає помилкових рішень та обирає найефективніші.
До протоколу лікування входить перелік обстежень, які повинні зробити пацієнту до початку лікування тощо. Наприклад, до протоколу лікування раку грудей входить гормонотерапія — вплив гормонами на новоутворення (хоча не завжди). Таку терапію практикують і для інших, так званих, гормонозалежних пухлин. Мета цього методу — загальмувати процес росту пухлини.
Якщо план лікування потрібно замінити на інший, то необхідне рішення так званої комісії. До складу якої зазвичай входять клінічний онколог (хіміотерапет), променевий терапевт (який вираховує дозу опромінення для кожного хворого й слідкує за захистом ділянок тіла, які не уражені пухлинним процесом), онкохірург й інші фахівці за необхідності.
Обирають протокол та складають детальний план лікування хворого завжди не менше трьох спеціалістів. Наприклад, для пацієнтки, в якої рак шийки матки, план складає онкогінеколог, хіміотерапевт і радіолог, який проводить променеву терапію, тобто лікує рак великими дозами радіації.
У кожній картці пацієнта є протокол засідання комісії, де щонайменше три спеціалісти розписуються, що згодні з системою лікування.
А протоколи у всіх країнах однакові?
Ні, існує безліч національних протоколів. Але лікарі всього світу дуже часто обмінюються інформацією про нові методи лікування. До того ж більшість країн світу працюють за американськими протоколами. Мова про міжнародні клінічні рекомендації (протоколи): американські NCCN (національна комплексна мережа, яка об’єднує передові онкоцентри США) і європейські ESMO (європейське об’єднання медичної онкології).
Українські лікарі мають змогу користуватися тими інструкціями, що й провідний лікар німецької, ізраїльської чи американської клініки. Є сайти NCCN і ESMO. Будь-який лікар може зареєструватися на них безкоштовно й отримати всю останню інформацію по протоколах.
Американські протоколи науковий комітет NCCN переглядає й оновлює на сайті кожні три місяці. А європейські оновлюють раз у рік на щорічному європейському з’їзді онкологів і тоді теж вносять зміни на сайті ESMO. У протокол включають останні досягнення науки після випадково-вибіркового дослідження (розподілу пацієнтів у групах порівняння при проведенні клінічних випробувань).
Чи можна лікувати рак методами нетрадиційної медицини?
Ні в якому разі. Жодні нетрадиційні методи (трави, оцтові обтирання або ванни, відвар деревного гриба, біологічно активні добавки та все інше) не допомагають при онкології. Більш того, таке лікування шкодить, тому що хворий втрачає цінний час і зменшує свої шанси одужати. Немає ніяких клінічних досліджень, які б довели ефективність нетрадиційної медицини при лікуванні раку.
Як можна підтримати тих, хто бореться з раком? Що робити і чого не робити?
Психологи радять ставитися до людини, як до людини, й не акцентувати увагу на діагнозі та хворобі.
З одного боку, про діагноз варто говорити правду. Якщо на одужання надії мало, то не варто годувати обіцянками, що все буде добре і згодом ставатиме краще.
З іншого боку, людині, яка дізналася про рак, а також близьким не варто панікувати, потрібно взяти себе в руки й боротися з хворобою.
Не потрібно залишатися з захворюванням наодинці, про нього варто говорити, хоч це не завжди просто. Варто просити про допомогу, й не лише фінансову, а й моральну та фізичну. Але й надмірно жаліти хворого на рак психологи не радять. Навпаки — треба стимулювати боротьбу хворого за життя.
Докторка медицини, ексвиконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун радить ще й проговорювати емоції, почуття, фізичний стан, тобто скидати тягар несказаного. Окрім того, потрібно планувати майбутнє, «адже терапія тимчасова, й після неї життя триватиме. Власне, як і триває під час неї».
Анна Карпюк, Наталя Хвесик, Район.Медицина
