Кажуть, коханці не падають з неба. Вони не виграються в лотерею, не народжуються в Tinder і навіть не залазять у ваше життя без попередження.
Вони… виростають — між «я втомлена», «нам нічого сказати одне одному» і «може, ми просто звикли».
Так, зазвичай усе починається не з пристрасті, а з тиші.
Тихої, вимушеної тиші в парі, де один давно не чує, а другий уже не говорить.
І ось одного дня: хоп — “Привіт… Ти така цікава…”
І раптом жінка, яку вдома роками не бачили навіть без халата, чує: «Я міг би слухати тебе годинами».
А чоловік, який звик до докорів, чує: «Ти неймовірний».
І хтось починає світитися, поки вдома хтось інший вмикає праску.
Це не про поганих людей. Це про брак. Про голод — емоційний, фізичний, сенсорний.
Психологи кажуть: поява коханця часто — не бажання зради, а крик про допомогу.
Це симптом. Як кашель перед грипом. Як спалах тривоги перед вигорянням.
То що робити?
Забороняти собі? Ігнорувати? Жити “як є”?
А може — нарешті сісти, чесно глянути на свої стосунки і запитати: «Чому мені стало добре не з тобою?»
Радимо також прочитати:
- Ліки від зради: чому хтось зраджує, а хтось – ні?
- У чоловіків усе просто, у жінок – усе складно, – знаєте чому?
Авторка – психологиня Лілія Охріменко
