Міський недоглянутий сад ще навіть не мріяв про весну. Притих вітер. Доріжкою йшли дві жінки. Та, що старша, тримала під руку молоду. І здавалося, не було в цьому нічого незвичайного для поодиноких перехожих – прогулюються мати й донька. Люди навіть не помічали, що одна з них – молода, дуже гарна, з бездоганними рисами обличчя – сліпа.
Ірина народилася цілком здоровою дитиною, але до початку першого навчального року поставили страшний діагноз – цукровий діабет. Лікарі обнадіювали схвильованих батьків: із цим захворюванням можна жити повноцінним життям, дотримуючись режиму харчування, вводячи ін’єкції інсуліну.
Так Ірина й жила, не втрачаючи надії, дивлячись у майбутнє, сподіваючись на краще. Особливо, коли закохалася в новенького, який прийшов у їхній одинадцятий клас. Мишко теж з першого погляду закохався в красиву усміхнену дівчину, і до закінчення школи вони вже знали, що будуть нерозлучні.
“Ми все переживемо”
Ірина розуміла своє становище. Вона розповіла Михайлу про невиліковну хворобу, але той тільки рукою махнув: «Ми все переживемо». І переживали. Закінчили разом інститут, він влаштувався на хорошу роботу, купили квартиру.
Через рік Ірина завагітніла. І хоча лікарі радили не ризикувати, на сімейній раді постановили: «Народжувати!». Вагітність і справді проходила дуже важко, але поряд були рідні, друзі, мама і, звичайно, Мишко, який буквально носив на руках. З величезним хвилюванням усі чекали з’яви на світ малюка. І ось народилася Оленка.
А Ірина після пологів стала втрачати зір. Не допомогла й операція. Розвинулася абсолютна сліпота. Прокинувшись одного ранку, Ірина зрозуміла: це все. Вона опинилася на краю. На краю життя, на краю порожнечі, який і справді може виявитися крайнім і останнім. Як жити, що робити, як виховувати доньку? Кому вона тепер потрібна? Безпорадна каліка. У такому стані жінка провела кілька тижнів у лікарні, а потім удома. Мама перебралася в квартиру до доньки, стала доглядати за маленькою онукою, та й сама Іра потребувала постійної уваги.
Якось Ірині наснився сон
Ніби йде вона золотим пшеничним полем, сонце сліпить очі, а назустріч їй вона… сама Ірина. Тільки якась маленька, згорблена, нещасна, немов тінь, і каже: «Навіщо я стала такою? Я ж була красивою, щасливою, у мене було все. Чим я прогнівила Бога? Я скоро зникну зовсім, і донька забуде мене…».
Ірина прокинулася в холодному поту. Жінка зрозуміла, що це і є її край. «Ні, я не підкорюся, я буду жити, почую перше “мамо”, відчую, як росте моя доня, я буду поруч з нею, я її побачу серцем».
– Мамо! – Ірина з ліжка голосно покликала матір. – Мамо, візьми ручку…
Вірші полилися самі собою. Вони витягли її з душевного колапсу. Тепер щоранку будильник не тріщав, а співав. Незабаром прокидалося малятко. Молода мама звикла самостійно прибирати, прати, господарювати.
Відчувала душею, що чоловік змінився
Відвідування літературного гуртка при редакції однієї міської газети додавало нових сил і енергії, щоб виплутатися з павутини, яку підкинула їй доля. Такі ж, як і вона, доморощені поети, зі сльозами на очах слухали нові твори незрячої молодої жінки, схиляючись перед її мужністю та стійкістю. Вона ніколи не розповідала про свої сімейні проблеми, про те, що Михайло віддалився – він теж переживав справжній шок. Ірина помічала, відчувала душею, що чоловік змінився.
Вона першою заговорила про розлучення: «Я тебе не звинувачую, все розумію. Ти молодий здоровий чоловік…». У голові Михайла не раз зринала така думка, особливо тоді, коли він разом із друзями розважався в барах і ресторанах в оточенні прекрасних дівчат. Та й на роботі завжди були поряд молоді жінки, які прагнули його уваги. І тільки тепер, в цей критичний момент, дивлячись у надзвичайно красиві очі дружини, Михайло зрозумів, що йому без його дівчат просто не жити…
– Мамо! Бабусю! – назустріч жінкам бігла дівчинка, пшеничні кіски вибивалися з-під шапочки.
– От і ми. Привіт, моя рідна поетесо, – Михайло поцілував дружину, посміхнувся тещі.
А Ірина не переставала гладити кінчиками пальців маленький кирпатий носик доньки…
Авторка – Мирослава Кирилова
Радимо також прочитати:
- Він створив храм на її честь, – історія дивовижного кохання
- Зворушлива історія справжнього кохання, яка знайде відгук у кожному серці
- Три надії Марії: шлях до справжнього кохання
