У моєї знайомої чоловік на фронті, ось що він написав їй:
“Хочу надихнути молитовників словами знайомих солдатів та простих людей з усіх кінців війни.
Воїни України свідчать: “Ми відчуваємо вашу молитовну підтримку. Іноді відбувається щось дійсно незрозуміле, наче чия – то невидима рука реально відводить кулі та снаряди від нас, і вони пролітають повз нас.
Ми виходимо переможцями з дуже складних ситуацій, ніби нас хтось супроводжує.
Ми стаємо невидимими для ворога, самі ж бачимо навіть у темряві, і знаємо що нам робити і як це робити.
Це надихає нас і надає сили.
Віримо, що Сам Господь Ісус – за Україну.
Просимо вас не зупинятись, підтримувати нас і молитися далі.
Ми дуже потребуємо вас”
