Про дитячий суїцид розповіли фахівці Національної гарячої лінії для дітей та молоді. На жаль, тема є дуже актуальною для нашої країни, а враховуючи воєнний час, ризики вчинення спроб будуть лише підвищуватись. Підлітки та молодь переживають свою особисту кризу, а тяжкі травматичні ситуації, переїзд в інше місто чи країну та загалом тривожна ситуація в країні можуть загострити їхній психоемоційні стани.
На жаль, за останні роки, ми втратили багато дітей та підлітків внаслідок суїцидів. За даними Єдиного досудового реєстру, у 2017 році в Україні було зафіксовано 166 самогубств, вчинених підлітками; у 2018 році – 97 випадків; у 2019 році – 111 випадків; у 2020 році – 123 випадки. Станом на червень 2021 року вже вчинено 149 суїцидів.
Більшість людей, які вчинили спробу суїциду, мають психічні захворювання, найчастіше – депресію/ біполярний афективний розлад/ ПТСР та інш. Депресія може бути дуже підступною та, на жаль, іноді оточення не помічає, що людині необхідна допомога. Депресія є клінічним захворюванням, потребує терапії та консультації лікаря, і не може пройти сама собою.
Що підвищує ризик суїциду
Необхідно розуміти, що вибір – вчинити суїцид, зазвичай провокує певна сукупність факторів, проте психотравмуюча подія також може підштовхнути людину до таких думок та дій. Можна сказати, що людина може вчинити суїцидальну спробу, коли її психіка надто перевантажена та не здатна впоратись самостійно.
До факторів, що підвищують ризики спроби самогубства належать:
- психічні розлади,
- вживання алкоголю/наркотиків,
- толерантність до факту смерті,
- втрата близької людини,
- втрата улюбленця чи якохось матеріальних речей, що мали велике значення для людини,
- імпульсивність,
- психотравмуюча подія (можливо, не одна),
- проблеми в комунікації із рідними та друзями,
- соматичні хвороби,
- проблеми у спілкуванні з людиною, що подобається.
Психолог, психіатр, психотерапевт – яка між ними різниця?
Зверніть увагу на поведінку і слова дитини
Якщо один чи декілька із цих факторів є в житті дитини, слід бути особливо уважним до неї. Люди часто дають сигнали про свої суїцидальні думки, але оточення може не звертати на них увагу або ж не сприймати це серйозно. Але це величезна помилка! Простежте, чи не змінилась поведінка дитини, чи є більш менш стабільним її психоемоційний стан, чи здатна вона наразі адаптуватися до зовнішніх умов, чи не почуває вона себе самотньою, а, можливо, вона навіть казала вам про бажання вчинити самогубство. Такі речі діти можуть казати завуальовано.
Слід звернути увагу на такі вирази: “Краще б мене не існувало…”, “Мені надто важко жити…”, “Я не витримую цього всього…” , “Мене нічого не радує в цьому житті…” та інші. Це маленькі сигнали того, що слід поговорити з дитиною про те, що її турбує та звернутися до спеціаліста.
Якщо почули тривожні дзвіночки
Якщо ви помітили, що дитина чи підліток має певні критерії, що підвищують ризик або ж опосередковано кажуть вам, що її нічого не тримає в цьому житті, слід одразу звернути на це увагу та підтримати дитину.
Завжди гарним варіантом буде – запропонувати звернутися до спеціаліста, проте це не змінює необхідності розуміння та підтримки від близьких людей. Тож, якщо є необхідність поговорити з дитиною на таку складну тему, необхідно бути дуже обережним, аби не допустити наступних помилок.
⠀
Справжньою помилкою у такому випадку буде, якщо батьки або педагоги:⠀
- уникають даної теми, хоча бачать, що вона, на жаль, актуальна для дитини;
- засоромлюють та дорікають за такі думки чи дії;
- порівнюють дитину з іншими людьми або порівнюють якісь схожі життєві ситуації;
- починають дуже сильно переконувати за життя, проте не розділяють біль та переживання дитини;
- не вірять у можливість вчинення самогубства;
- одразу ведуть дитину до психіатра, не поговоривши із нею.
Як проявляється стрес у дітей різного віку
Чому такі дії є помилкою
Дослідження стверджують, що говорячи прямо про смерть та суїцид, ви не підштовхуєте людину до таких дій. Навпаки, якщо вона думає про це, і ви вловили цю «підказку», це говорить про те, що ви уважні до людини, ви турбуєтесь про неї та хочете допомогти. Бажання вчинити самогубство не з’являється від однієї розмови про це явище, на це впливає дуже багато факторів або ж психічний розлад, або психотравмуюча подія.
- Засоромлювати та дорікати також є поганою ідеєю. По-перше, так людина точно не зможе відчути підтримку та розуміння. По-друге, у випадку депресії, біполярного афективного розладу чи інших психічних розладів, людина значною мірою не може впливати на цей процес, адже це наслідок хвороби й тут потрібна допомога психіатра та психолога.
- Порівнювати з іншими людьми та ставити когось в приклад також не варто. Кожна людина має свій життєвий досвід та свою нервову систему. І якщо, наприклад, в підлітка є підтримка в родині, він росте в безпеці та любові, він має друзів та улюблену справу, і загалом все в його житті стабільно та добре, то розрив із коханою людиною може переживатися ним набагато легше. Звісно, він може відчувати також значний біль, але, у більшості випадків, якщо людина має добре соціальне середовище, немає соматичних/психічних захворювань, скоріш за все вона зможе впоратись із цими складнощами. Інший випадок – коли в дитини і до цього були якісь проблеми в родині/ в близькому оточенні/ вона не почуває себе реалізованою тощо. Окрім того, ще значну роль грає тип нервової системи та схильність до імпульсивних дій, такі речі є дуже індивідуальними.
Ви можете не знати про проблему
Загалом говорити про те, що може тримати людину в цьому житті (родина, друзі, хобі, подорожі, мрії та інш.) – добра ідея. Проте до цього етапу ще потрібно підійти. Спочатку розмови необхідно обговорити, що штовхає людину до суїциду, що турбує та не влаштовує дитину.
Незважаючи на те, як ви добре знаєте цю дівчинку чи цього хлопчика, ніколи не можна точно припустити, чи може людина вчинити суїцидальні дії. Батьки та педагоги, і зрозуміло сама дитина, можуть не знати про депресію/ПТСР чи інші психічні розлади. До того, треба розуміти, що інколи підлітки дуже багато тримають в собі, а якісь події можуть стати останньою краплею. Люди, що схильні до істерик, перебуваючи в стані афекту, також можуть вдатися до суїцидальних спроб.
Звернутися до психолога та психіатра буде точно правильним рішення. Однак, спочатку все ж варто поговорити із дитиною один на один, підтримати її та проявити емпатію. Якщо батьки «відправляють» дитину одразу до спеціаліста, також може з’являтися відчуття непотрібності, нерозуміння, неприйняття.
Як говорити з дитиною, якщо вона має певні суїцидальні тенденції
Перед початком розмови важливо, щоб співрозмовник/ця включив/ла усю свою емпатію та й для себе усвідомив/ла, що ніхто не замислюється про такі речі безпричинно. Тобто, у людини є своя суб’єктивна причина, яка є настільки вагомою та болючою для неї, що людина може хотіти закінчити своє життя.
Навіть, якщо вам здається, що в дитини все добре та в неї не може бути серйозних проблем, це є саме ваше сприйняття ситуації, в дитини воно може відрізнятися.
⠀
У людей із суїцидальними думками та поведінкою є певні відчуття, що підштовхують їх до вчинення самогубства. Найбільш поширені з них: відчай, безнадія, самотність, безмістовність життя, відсутність смаку життя, ненависть до себе, почуття провини та душевний біль. Тож, ваше завдання – ідентифікувати це для того, аби проявити розуміння та виявити, що найбільше в людини болить.
⠀
Так, під час депресії, дитина може не відчувати смаку життя, а також може вважати, що з цього стану неможливо вийти, тож бути у відчаю. І справді, люди з депресією, через певні фізіологічні процеси, часто не можуть насолоджуватись життям та не відчувають радість. І у цьому випадку, дитина буде абсолютна правдивою з вами. Якщо ж в дитини є занижена самооцінка, вона може картати та звинувачувати себе в усіх гріхах та відчувати ненависть до себе. І у її очах, вона справді може бути винною в чомусь та не заслуговувати чогось доброго. Важливо зрозуміти, які «відчуття-отрути» є домінуючим!
⠀
Окрім того, коли ви з’ясували, які ж відчуття штовхають дитину до суїциду, ви проявили емпатію та розуміння, ви обговорили з нею все, що їй болить, можна переходити до більш оптимістичної частини розмови.
Потрібно бути дуже обережними!⠀
Не робіть цього, тиснучи на дитину. Будьте обачними зі словами. Можна запропонувати поглянути з іншого боку на ситуацію. Наприклад: «Я розумію, що ти почуваєш себе погано та тебе нічого не радує. На жаль, депресія так може впливати на людину та може з’являтися відчуття, що з цього неможливо вибратися. Я знаю, що тобі дуже важко. Але дозволь мені, обговорити інший бік цієї ситуації. Ти знаєш, депресія є виліковною. Є відкрита статистика, де дуже значний відсоток людей побороли цю хворобу. І у них знову з’явилося відчуття задоволення від життя та радість. Ми обов’язково звернемось до необхідних спеціалістів, якщо ти дозволиш.»
⠀
Тобто, нам необхідно підібрати певні слова, що будуть протилежністю цим важким, отруюючим відчуттям, що будуть «ліками та швидкою допомогою».
⠀
Якщо ж в людини занижена самооцінка, можна допомогти їй побачити свої сильні сторони та допомогти зрозуміти, що в неї в житті дуже багато «ролей». Наприклад, сина, друга, учня, онука, спортсмена, хлопця тощо. А людина не може бути поганою в усіх сферах та всіх стосунках.
⠀
У будь-якому випадку, навіть якщо ваша розмова з дитиною була дуже вдалою, краще все ж звернутися до спеціалістів, принаймні – до психолога, сімейного лікаря або психіатра для діагностування депресії та відповідного лікування. Це дуже важливо!
⠀
Якщо ж дитина не йде на контакт, не хоче говорити про альтернативні варіанти, необхідно організувати зустріч із психологом, психотерапевтом. Ви, в свою чергу, маєте якомога більше турбуватися про дитину та проявляти підтримку⠀
«Проєкт «Національна гаряча лінія для дітей та молоді» впроваджується Громадською організацією «Ла Страда-Україна» за фінансової підтримки Дитячого фонду ООН UNICEF Ukraine та уряду Німеччини. Якщо вас хвилює емоційний стан дитини, зверніться за консультацією на Національну гарячу лінію для дітей та молоді:
116 111
0 800 500 225
Telegram: @CHL116111
