Якось в одного мудрого чоловіка спитали:
– Чому наші близькі в старості стають такими нестерпними? Адже саме вони допікають нам найдошкульніше, бо добре знають всі наші больові точки і б’ють по них прицільно. Іноді з особливою точністю і ще й із задоволенням спостерігають, як нас це виснажує…
І ось цей чоловік відповів:
– Знаєш, двічі в житті кожної людини настає перехідний вік, коли вона стає нестерпною для близьких. Мабуть, для того, щоб полегшити розлуку і відхід.
В юності підлітки стають нестерпними перед тим, як піти і почати самостійне життя. Вони доводять своїх батьків до такого стану, що ті вже й радіють з того, що діти підуть і почнуть жити окремо. Всі тонкі зв’язки рвуться і з дитиною вже не боляче розлучатися. Зникає ніжність.
Те ж саме відбувається в старості. Так природа готує нас до останнього прощання. Чим нестерпнішою стає в останні роки життя близька людина, тим легше прощання, бо теж рвуться всі тонкі зв’язки ще при житті, залишається тільки обов’язок, а ніжність зникає.
Гірше буває з тими, хто і в першому, і в другому випадку зберігає ніжні стосунки.
Іноді ця ніжність ламає життя.
