Коливо — одна з найстаріших християнських традицій, яка супроводжує нас у моменти важливих ритуалів і пам’яті про спочилих. Ця страва – символічна, адже кожен інгредієнт несе глибокий духовний зміст. Але чи задумувались ви коли-небудь, чому саме коливо стало такою важливою частиною поминальних обрядів? Священник Віталій Собко розповів про історію та символіку колива і чому звичай варити коливо варто відроджувати, аби повернути справжній зміст і духовну силу в традиції.
Що таке коливо?
Коливо — слово грецького і римського походження. Коливом називають зварену пшеницю чи рис, приправлену медом або цукром і прикрашену родзинками, чорносливом, іншими фруктами та солодощами. Цю страву готують і приносять до храму на Богослужіння в пам’ять про спочилих православних християн. Перед заупокійною відправою коливо кладуть на панахидний стіл, вставляючи в нього запалену свічку. Воно освячується священнослужителем на завершення служби і споживається за поминальним столом з молитвою за упокоєння душі.
Історія цієї традиції сягає IV століття. Патріарх Антіохійський Феодор Вальсамон, пояснюючи одне з апостольських правил, пише: «Коливо, приготоване й прикрашене різного роду плодами в пам’ять святих і спочилих, приноситься до вівтаря». Про це дізнаємося з молитви великого Афанасія, яку читають за померлих.
Слова «коливо» або «кутя» згадується і в церковному уставі, зокрема, у зв’язку зі святами та днями пам’яті угодників Божих. Колись християни готували таку страву, бажаючи вшанувати пам’ять святих, пригощали нею також бідних і паломників. Такий звичай відлунює ще з часів перших християн, коли агапи — вечері любові — були не тільки молитвою та Причастям, але й спільним прийомом їжі.
Радимо також прочитати: Чому потрібно молитися за померлих?
Що символізує коливо
Коливо — це не просто їжа, це символ. Святитель Симеон Солунський пояснює, що злаки у коливі означають, що спочилий воскресне, подібно до того, як зітліле в землі зерно за силою Божою проростає, даючи нові плоди. Це відлуння слів апостола Павла: «Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре. І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше; але Бог дає йому тіло, як хоче» (1 Кор. 15:35–38).
Цей образ є важливою частиною християнської віри, де вмерлий, подібно до зерна, яке розквітає, знову оживе в майбутньому віці, оновлений і живий, перед Господом.
Свічка, вставлена в коливо, символізує світло вічного життя. Мед і смаколики нагадують нам про насолоду вічних благ Небесного Царства, до яких ми прагнемо. Ці елементи допомагають глибше усвідомити духовне значення цього звичаю, вшановуючи пам’ять померлих з молитвою і надією на їхнє воскресіння.
Коливо як милостиня
Коливо також має інше важливе значення, яке сьогодні майже забули. Це – милостиня за покійного. Раніше, коли люди приносили коливо до церкви, вони також піклувалися про бідних і жебраків. Важливо пам’ятати цей аспект традиції і сьогодні. Після молитви за покійних, частиною колива або іншої їжі пригощали голодних та безхатченків, тим самим здійснюючи добру справу і вшановуючи пам’ять померлих.
На жаль, цей звичай втратив свою популярність, але він вартий відродження. Можливо, не обов’язково саме коливо, але навіть традиція пригощати тих, хто потребує допомоги, може повернути втрачену глибину сенсу цього святого обряду.
Радимо також прочитати: Що відбувається з дyшею на 3, 9 і 40-й день і чому так важливо молитися в цей час?
Коливо — це більше, ніж просто їжа для поминального столу. Це свого роду місток між світами, де молитва, символіка і традиція об’єднуються для вшанування пам’яті спочилих. Воно не тільки нагадує нам про воскресіння та надію на вічне життя, але й несе в собі глибокий соціальний та духовний підтекст милосердя. Тому варто не лише зберігати ці традиції, а й відновлювати їхній справжній сенс у сучасному світі.
