Ім’я Тайхо Кокі знайоме кожному шанувальнику сумо, але мало хто знає, що за цим легендарним японським йокодзуна ховається історія хлопця з українським корінням. Народжений на Сахаліні у 1940 році, в родині українського батька та японської матері, Іван Боришко, згодом відомий як Кокі Ная, пройшов шлях від труднощів дитинства до вершин спортивного Олімпу. Його дитячі роки були ознаменовані Другою світовою війною та наступними репресіями, що змусило його сім’ю переїхати до Японії, де маленький Іван трансформувався у великого Тайхо.
Тайхо Кокі не просто став йокодзуною; він перевизначив цей титул, вигравши Імператорський кубок 32 рази — досягнення, яке вважається рекордним навіть сьогодні. Його непереможність на арені та харизма поза нею зробили його національним героєм Японії, символом не тільки спортивної величі, але й національного відродження в часи післявоєнного економічного буму. Його історія — це розповідь про те, як нескореність духу та відданість своїй справі можуть перетворити найскладніші випробування долі в триумфальну перемогу.
Чемпіон з гігантським кубком в руках на фото – Тайхо Кокі він же – Іван Боришко (1940-2013), «великий йокодзуна 20 століття», єдиний сумоїст, який виграв Імператорський кубок з сумо 32 рази, – історію про його життя розповідає Diaspora.ua
“Великий фенікс” з українським корінням
Доля легендарного сумоїста, відомого в Японії та світі як Тайхо Кокі або Ная Кокі, від початку була нелегкою. Він народився у важкий 1940 рік на Сахаліні у сім’ї українця Маркіяна Боришка із с.Рунівщина Зачепилівського району на Харківщині та японки Кіє Ная. Батьки дали українське ім’я Іван та японське Кокі, що означає щастя і радість. В 1945 р., коли острів перейшов до СССР, батька забрали (за одними даними репресували, за іншими він став перекладачем у СМЕРШі), а матір з дітьми переїхала на Хоккайдо. П’ятирічний Іван Боришко став Кокі Ная, і вже ніколи не бачив свого батька.
Він допомагав мамі торгувати соєвими бобами на базарі. А в 16 років його запросили на заняття з сумо. Спершу надій на вдалу кар’єру було небагато: Ная важив 75 кг, але саме це змусило його вдосконалювати свою техніку. Згодом він набрав ще 60 кг, що в поєднанні з відпрацьованими прийомами зробило сумоїста непереможним. Недарма його “спортивне” ім’я – Тайхо – означає “великий фенікс”. Його вчителі казали: “з таким розмахом рук ти не просто йтимеш до перемоги, а летітимеш”. І вони не помилилися.
Радимо також прочитати: Знай наших: 25 українців, які змінили світ
Статус йокодзуна у 21
У 1961 році Тайхо Кокі отримав статус йокодзуна – найвище та довічне звання, щоб отримати його треба двічі поспіль виграти Імператорський кубок (всього в Японії 70 йокодзунів). Тоді хлопцю був лише 21 рік. Такого молодого чемпіона за всю історію сумо ще не було.
Починаючи з 1968 року, йому вдалося провести серію із 45 боїв без жодної поразки. У 46-му бої суперник виявився спритнішим. Однак наступного дня в газеті з’явилося фото, що засвідчило несправедливість рішення суддів. Це спричинило безпрецедентний скандал та введення відеоповторів суперечливих моментів.
Тайхо став народним улюбленцем. Його поважали, захоплювалися його боями. А незвична зовнішність лише додавала йому шарму. Він був справжньою зіркою. Кажуть, коли Ная одружувався, на весілля зібралася тисяча гостей і понад 200 журналістів.
Народна любов до нього поєдналася із піднесенням патріотизму та національної гордості. Адже у 1960-х роках, коли Японія переживала стрімкий економічний ріст, Ная став символом японської могутності – колись простий торговець бобами, що завдяки своїй наполегливості став непереможним бійцем.
За свою спортивну кар’єру Тайхо 32 рази перемагав на імператорських турнірах. Досі він є прикладом для молодих спортсменів як еталон працьовитості, старанності і цілеспрямованості.
Приїхав в Україну взяти рідної землі
Свою спортивну кар’єру Тойхо закінчив у 1971 році та очолив школу Тайхо-бея. А через шість років внаслідок інсульту ліву частину його тіла паралізувало. І хоча він як фенікс згодом відновив рухливість, все ж уже не міг бути таким активним як раніше. У 2005 році він пішов на пенсію та очолив музей сумо у Токіо.
Наприкінці життя Тайхо цікавився своїм українським корінням. На жаль, його батько помер ще в 1960 р. Але Тайхо все одно приїхав в Україну у 2002 році. У Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також під час візиту в Україну славетний сумоїст побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З його дозволу змаганням присвоїли ім’я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.
Ще за життя у Японії йому спорудили величний пам’ятник. У 2009 році йому першому з сумоїстів в Японії вручили орден культури. А в 2011 році і Україна відзначила його досягнення орденом “За заслуги” ІІІ ступеню. Тоді ж в центрі Одеси з’явився пам’ятник видатному сумоїсту з українським корінням.
Славний земний шлях Тайхо Кокі – Івана Боришка – завершився 19 січня 2013 року на 72-му році життя. За пару років його рекорд було побито, однак його слава як національного символу Японії ще довго осяюватиме шлях новим поколінням сумоїстів.
Радимо також прочитати: Знай наших: Королева польського твісту і французького кабаре народилася на Волині
