Коли ціла порція – все нормально. Ми свою порцію отримуємо, ми ситі, нам достатньо. Коли тарілка порожня – це недобре. Але саме це змушує підвестися і піти на пошук їжі. Інакше ми з голоду помремо. А ось пів порції – це небезпечно. Це не дає ні ситості, ні волі. Піти страшно, адже тут є хоч щось, що нас живить. А в іншому місці – невідомо, що буде. Раптом там буде порожня тарілка?
Ось ці півпорції занапастили безліч розумних, здібних, добрих людей. Вони не наважилися піти із ситуації, яка повільно, але наполегливо позбавляла їхнього ресурсу: сил, впевненості, енергії. Поступово виникав дефіцит калорій, людина слабшала і виснажувалась, але з ще більшим завзяттям боролася за свої півпорції і чекала на них. Це від голоду вона дедалі більше цінувала те, що отримувала. Свої півпорції.
Пів порції життя
На роботі платять половину того, що потрібне для нормального життя. Але піти у невідомість страшно, тут хоч щось гарантовано дають. І людина якось перебивається, поступово залазить у кредити, постійно відчуває брак грошей, але нічого не змінює. Тут же таки годують. Регулярно дають юшку, а в іншому місці – хтозна, чи дадуть хоч щось?
У стосунках так само: півпорції кохання та уваги є. Іноді поцілують, іноді приділять увагу, начебто ставляться добре, – іноді.
Це не повна порція, звичайно, не таке кохання, про яке інші розповідають чи в книгах пишуть, але хоч щось. І людина залишається в таких напівголодних стосунках, тому що починає дуже цінувати ті крихти, які отримує. Свої пів порції. Це відомий феномен – чим довше триває недоїдання, тим ціннішим здається кожна крихта їжі.
Ось ці пів порції не дають рухатися та розвиватися, шукати нові можливості. Або задовольнитись тим, що є – нормальним обсягом їжі, енергії, та радіти життю. Тому залишаються на поганій роботі, у нещасливих стосунках, бояться переїхати туди, де більше можливостей. Адже тут хоч щось є, регулярно та доступно. А там – невідомо, чи дадуть хоч крихту?
Сили тануть з кожним днем. І ще ось що відбувається: той, хто дає половинну порцію грошей чи кохання, швидко метикує, що до чого. І пів порції змінюються на чверть порції. Або однієї восьмої… Крихтами, які просто підтримують життя. Навіщо витрачатися на того, хто погоджується на півпорції? Потрібно просто не дати йому померти з голоду, якщо він корисний. І досить з нього!
Ось так і треба сказати: “Досить з мене!”. І вирушити на пошуки кращого, повного, достатнього, поки є ще сили. Але це так складно, коли регулярно та гарантовано дають половину того, що потрібно. Або ще менше. Що ж, треба вимагати добавки. Або йти. Тому що сили закінчуються непомітно.
Радимо також прочитати:
Авторка – Ганна Кір’янова
