У нього була мрія
Жив собі хлопчик. І була у нього мрія. Він ніколи не забував про неї. Коли він малював, він зображував свою мрію у вигляді корабля в бурхливому морі. На палубі стояв капітан і дивився в бінокль. Звісно, капітаном був він сам.
Коли він ліпив із пластиліну, він ліпив цей корабель, а потім грався із ним.
Коли він їв, він робив корабель із котлети, а море – з макаронів. Коли він спав, йому снилося море і він сам за штурвалом корабля.
Хлопчик ніколи не розлучався зі своєю мрією, він жив нею щохвилини свого життя. І йому було добре. Тому що у його житті була мрія.
Хлопчик ріс, і його мрія зростала разом із ним. Коли він пішов до школи, то знав, навіщо йому вчитися. Він любив навчатися, бо знання наближали його до його мрії.
У школі був чудовий гурток – судномоделювання. Хлопчик із задоволенням відвідував заняття у цьому гуртку після уроків, майстрував кораблі та човни, і бачив у своїх фантазіях, як вони виглядатимуть у натуральну величину.
Коли він почав навчатися у старших класах, його улюбленими предметами стали алгебра та фізика, а також креслення. Хлопчик полюбив спорт, бо він знав – капітани мають бути сильними та здоровими фізично. Словом, усе життя хлопчик слідував за своєю мрією.
Навіщо дітям і дорослим мріяти. Читати всім батькам!
Мрія солона на смак
Коли хлопчик закінчив школу, він вступив у морську академію. І знову все його життя було підпорядковане головній меті, яка стала вже зовсім відчутною! Після третього курсу він мав виробничу практику, і він навіть проходив її на справжньому морському судні як один із членів команди.
Мрія ставала дедалі ближчою. Він уже знав, яка вона на смак – солона, як море; якого вона кольору – синього, як море; і який має запах – вона пахне морськими водоростями.
З дитинства хлопчик засвоїв: щоб твоя мрія стала твоїм життям, потрібно просто працювати. Обов’язково треба у неї вірити. І, звичайно, розмовляти з нею. Так він думав. Ні, не просто думав, він був у цьому переконаний!
З раннього дитинства хлопчик розмовляв зі своєю мрією. Подумки, у себе в голові. Не минало й дня, щоби хлопчик не спілкувався з нею. Він ставив їй запитання і отримував відповіді, освідчувався у коханні, обговорював успіхи, оплакував невдачі. Разом з нею сміявся з безглуздя і пишався досягненнями.
Іноді він бачив її уві сні. Вона могла наснитися відчуттям щастя, коли він стояв біля штурвала, і відчував солоний морський вітер на щоці. Могла – гарною дівчиною, якій він допомагав зайти трапом на корабель. Одного разу вона наснилася радістю, яку він зазнав, подолавши страшний шторм разом із командою. Якось – криком чайки над головою.
То були різні образи, відчуття, звуки. Одне залишалося незмінним – хлопчик впізнавав її завжди, хоч би яким виглядом вона постала. Він знав, що це вона. Він відчував її. Добре вивчив її звички і не дивувався несподіванкам. Його мрія була живою, і вона жила разом із ним, наповнюючи його силою, енергією, радістю та смаком до життя. Він був вдячний їй за це.
Його ставлення до своєї мрії було дуже трепетним – як до коханої дівчини: він доглядав за нею, намагався бути з нею чесним, робив їй подарунки і заради неї йшов на подвиги. І мрія цінувала його ставлення – вона вела його по життю, наповнювала його змістом, допомагала ставити цілі, вірити в себе та долати труднощі. Вона вчила його любити світ.
Не відчуваєш радості? Подаруй собі слона!
Він був щасливим, бо зрозумів головне
Хлопчик закінчив академію з відзнакою та став справжнім капітаном справжнього морського судна. Але він не розлучився зі своєю мрією. Він продовжував її щиро любити та підтримувати.
Тепер вона допомагала йому вирішувати різні робочі завдання, керувати кораблем та колективом. Вона продовжувала вести його життям. А він був щасливим, бо зрозумів головне.
Хлопчик зрозумів секрет успіху у житті. І цей успіх вимірюється не грошима чи владою. Він знав, що успішний не той, хто виправдовує чиїсь сподівання, відповідає стереотипам суспільства чи страху «бути як усі». Не той, хто спирається на загальноприйняті алгоритми успіху та щастя, забуваючи про свої потреби та особливості.
Він зрозумів – щасливий той, хто мав сміливість залишитись вірним своїй мрії. Той, хто зміг пронести її з дитинства у своє доросле життя, незважаючи ні на що. Хто зміг встояти перед модою, опором близьких, громадською думкою, економічною ситуацією та іншими умовностями. Той, хто зміг це зробити, по-справжньому успішний! І не біда, що для цього в якійсь частині своєї душі треба залишатися дитиною. А хто сказав, що це погано?
Авторка – психологиня Анна Денисова
