Психологиня Ангеліна Сігал розповіла про стадії горя, які проживають люди, які втратили близьких через смерть, розлучення, розставання. Важливо прожити кожну з цих стадій і в жодній не застрягнути.
Стадії горя
- Шок. Це перша реакція на те, що відбувається. Триває від кількох хвилин до кількох годин. Ми шоковані, коли дізнаємося про те, що сталося.
- Заперечення. Психіка так влаштована, що не в змозі відразу прийняти втрату. Вона ніби заперечує реальність, не згодна прийняти те, що сталося. “Ні, цього не може бути, це не правда! Це якась помилка. Таке не могло статися!” – приблизно так ми думаємо в момент заперечення. Стадія заперечення може тривати від кількох годин до кількох днів.
- Злість. Ми злимось, шукаємо винних, кидаємося, намагаючись ніби щось змінити. Цю стадію обов’язково потрібно прожити, дозволити собі позлитися. Але не шкодити при цьому оточуючим.
- Торг. На стадії торгу психіка ніби торгується з реальністю, створює собі ілюзію, що людина не померла/не пішла. Спроба повернути людину, яка пішла (якщо це розставання) або створити собі ілюзію, що вона з нами (якщо померла). Так, традиції поминати людину відразу після похорону і на 9, 40 днів – це ні що інше, як допомога психіці. На поминальному обіді померлому ставлять склянку, їжу, ложечку, а також фотографію. Цей ритуал створює ілюзію, що людина з нами, вона ніби жива. Це торг. На цій стадії люди часто згадують того, хто пішов, говорять про нього, переглядають фотографії. Це нормально на стадії торгу, тому психіка намагається впоратися з горем.
- Депресія / Смуток. На цій стадії приходить все більше усвідомлення втрати, і як реакція на це усвідомлення – смуток, сльози. Це абсолютно нормально оплакувати того, хто пішов. На жаль, ця стадія неприємна і тривала – кілька місяців. Її часто намагаються уникнути, відволікти себе. Відволікати себе можна і навіть потрібно, але при цьому не тікаючи від проживання. У цей період добре було б займатися з психологом, де ваші почуття приймуть і ви отримаєте підтримку. Якщо стадія депресії затягнулася і має характер тотальний, з апатією, суїцидальними думками, краще звернутися до психіатра, часом може бути призначена медикаментозна терапія.
- Прийняття. Почуття смутку, хоч як це дивно, допомагає людині прийняти ситуацію втрати близького. Саме завдяки смутку, оплакуванню психіка приходить до згоди – людини більше немає. Коли настає прийняття, смуток вщухає, залишається почуття легкого смутку при спогаді. При цьому можуть бути ще емоційні хвилі, сплески в річницю смерті та якісь ключові дати, наприклад, у день народження покійного, перший новий рік без нього тощо. Однак поступово біль вщухає.
Ще дві важливі стадії, через які треба пройти
- Екзистенційний етап. Про це мало хто говорить, але саме після прийняття втрати у людини змінюється ставлення до себе та світу. Відбувається переоцінка цінностей. Людина ніби запитує: “А хто я, який я тепер після цього життєвого досвіду, після цієї втрати?”. На цьому етапі може сформуватися нове ставлення до себе, нове сприйняття себе, своїх цінностей та смислів.
- Структурування нового життя та новий досвід. Після того, як людина прийняла те, що сталося, і усвідомила себе в новій реальності, відбувається пошук нових форм реалізації життя. Пошук відповіді питання “Як?” – “Як я тепер житиму, що робити, що мені хочеться?”. Людина поступово входить у нове життя, отримує новий життєвий і емоційний досвід, набуває нових сенсів.
Усі стадії важливо прожити
Усі стадії важливо прожити. Не завжди вони чітко визначені послідовністю, можуть змінюватися сюди-туди: торг – депресія – заперечення – агресія. Це нормально. Важливо не застрягнути у якійсь фазі.
Якщо через рік ви ще не дійшли прийняття – це тривожний сигнал і привід звернутися до психолога (якщо ви цього не зробили раніше). Психолог допомагає просуватися від стадії до стадії без застрягань. Не чекайте, що психолог стане знеболювальною таблеткою. Завдання психолога тут не знеболити, а допомогти прожити, щоб жити далі.
Авторка – психологиня Ангеліна Сігал
