Із приходом війни на нашу землю, ми проходимо різні стадії емоцій.
- Шок. Дві паралельні реальності. З одного боку – “цього не може бути”, а з іншого – “Війна! Справжня! З бомбардуваннями та смертю”.
- Агресія. Реакція на несправедливість. Намагання щось довести, мат, прокльони, сказ і сльози від безсилля щось змінити…
- Очікування. Очікування, що все ж таки це все скоро скінчиться. Санкції спрацюють, зброю дадуть, противник втомиться, ситуація зміниться… і ми зможемо повернутись… додому, до колишнього життя, до коханих… до себе…
- Життя. Ні, це не про прийняття дикої ситуації. Це не про стадії проживання горя. Прийняття не буде. Смирення також. Ми продовжуємо боротись, але…
Переселенці: як не зламатися перед обставинам
Усі живуть по-різному
Люди трансформувались під ситуацію і вирішили продовжити ЖИТИ…
- Хтось став справжнім Воїном… воює і цим ЖИВЕ!
- Хтось відновлює свій бізнес і волонтерить. Тепер це нова частина його ЖИТТЯ.
- Хтось займається своїми справами вдома, розуміючи, що в будь-який час може бути приліт ракети… Вибух і смерть… Але борщ вариться і підлога миється…ЖИТТЯ продовжується!
- Хтось адаптується до життя в іншій країні і налагоджує побут. Сумує за домівкою, але ходить на мовні курси і влаштовується у новому середовищі. Можливо, назавжди.
Не можу не ненавидіти… Що зі мною не так?
Війна не закінчилась, але…
Війна продовжується. Бомбардування, ракетні удари, просування військ, смерть, горе… Страшно і неправильно… Несправедливо і жахливо… І все ж… Люди навчились ЖИТИ у всьому цьому, тут і тепер. Вони ЖИВУТЬ! Живуть своє життя в нових умовах. Вірять у перемогу, дивляться новини, хвилюються за близьких і… перелаштовують себе: міняють свої цілі, будують короткострокові плани на день-два. І… помічають красу, посміхаються друзям, готують щось смачненьке, радіють теплу і ЖИВУТЬ.
Якщо на перших трьох етапах війни всі перебували на одній хвилі, були як єдине ціле у своїх хвилюваннях та емоціях, то сьогодні кожен вже проживає своє життя самостійно. Робить висновки і приймає рішення в ситуації, яку ніхто не планував, але яка стала повсякденною реальністю і, схоже, залишиться нею ще надовго.
Авторка – Олена Самсонова
