Чи задумується доросла людина, коли закінчилося її Дитинство? Так, саме “дитинство”, а не фактичне “бути чиєюсь дитиною”!
Я думала, що моє закінчилося вже давно, десь так по закінченню школи, але зараз я відчуваю інакше. Насправді, ми лишаємося по-істині дітьми, поки живі наші бабусі й дідусі, ті які нас ростили, плекали, подекуди ще більше, ніж рідні мама і тато.
Хтось може оскаржити і сказати, що поки наші батьки живі, то й ми – діти. Безсумнівно, але ми діти свого віку – дорослі діти.
Мої старенькі милі горлички знову у парі, на небесах, але я знаю, що вони поряд: тішаться маленькою Іринкою. Без них фізично, моє життя стало надто дорослим. Ніхто не промовить так лагідно, трепетно і ніжно. Ніхто не поводить по голівці саме так, як робили це вони. Ніхто навіть так не насварить!
Без цих людей життя чітко розділилося на ДО і ПІСЛЯ: маленька доросла дівчинка і велика доросла дівчинка. І це до скреготу душі боляче…
І те, що колись страшенно дратувало, зараз, як не дивно, хочеться повернути хоч на мить назад. Як бабуся без упину хоче начинити тебе, як ту качечку. Чи як дідусь з-під лоба, але водночас лагідно, критикує за нову зачіску чи не зрозумілі для нього рвані джинси. А за моменти приємностей можна говорити вічно!
Як прекрасно, як легко, як щасливо бути у такому Дитинстві!
Життя швидкоплинне, а ми не вміємо плисти проти течії, і не нам вирішувати, коли ми ступимо на ту чи іншу сходинку долі. Тому на якій би висоті зараз ми не були, потрібно бути максимально щасливими.
P.S Бережіть батьків, адже вони стануть подовжувачами Дитинства для Ваших дітей, провідниками поколінь, енергією роду!
Авторка – Iryna Ostapchuk
- Мудрість бабусі: “Все хороше записуйте в своєму серці, а все погане – на воді”
- Бабуся по материнській лінії – особливо важлива людина для дитини
