Мені 7 років. Ура! Нарешті ми з бабусею їдемо в село! Там є дача, город. Супер!
Мені 14 років. Дістали зі своїми грядками! Ненавиджу колупатися в городі!
Мені 20 років. Здається, бабуся збожеволіла, цілими днями рве траву. На грядках – ні зілинки. Бабуся скубе траву біля паркану і за парканом. Кому вона там заважає?
Мені 25 років. Дача потрібна тільки для шашликів і гулянок. Не буде батьків – покличу друзів, відірвемося!
Мені 35 років. Хм… А що грядки будуть пустувати? Посаджу цибульку… І ще зелень…
Мені 45 років. Весь город в грядках.
Мені 60 років. Щось паркан травою заріс, потрібно прополоти.
Мені 75 років. Тягну важку торбу на дачу, діти та онуки не хочуть допомагати. Кажуть, що нічого сіяти та садити не треба, все купимо.
І тільки правнук радіє, йому 7 років, і він щасливий, що знову літо, і ми їдемо на дачу у село. Життя продовжується.
