“Чому ти не їдеш?”
Вже вкотре я чую це запитання і думаю, що багато з тих жінок, матусь, хто залишився в Україні, чує подібне: “Чому ти не виїжджаєш з дітьми за кордон?”
Я жартую і всім кажу, що не можу їхати, бо клялась чоловіку бути з ним і в радості, і в горі…)))⠀
Що не так зі мною?
Погано розвинений материнський інстинкт, що я не хапаю дітей і не втікаю, щоб їх вберегти?
⠀
Притуплений інстинкт самозбереження?
⠀
Сильна емоційна прив’язаність до чоловіка?
⠀
Любов до своєї Батьківщини?
Чи, можливо, банально не вистачає сміливості починати з нуля? Вийти із зони комфорту? Покинути все і взяти на себе повну відповідальність?
⠀
Або ж просто у нас в місті відносно спокійно і я ще не відчула, що час настав?
⠀
Не знаю… Мабуть, всього потроху)
⠀
Я ні кого не захищаю і нікого не засуджую!
Кожен робить свій вибір.⠀
Яка ціна цього рішення?
Час покаже…
⠀
Та поки я залишаюсь вдома, робитиму по-максимуму все можливе, щоб допомогти, підтримати, наблизити день нашої з вами перемоги.
Я сама вирішу, що мені робити!
⠀
P.S. Але ж чоловіку я дійсно обіцяла бути і в радості, і в горі, в багатстві, і бідності, поки смерть не розлучить нас… Тримаємось і віримо в краще!
Віримо в нашу перемогу!
