Хтось справжню купує, хтось ставить штучну – це не важливо. Головне – ялинку поставити обов’язково! Ялинка – це нев’януча доброта й натяк на вічне життя, – так вважали філософи. Ялинка приносить в дім радість і щастя. Тому треба поставити ялинку.

Так думала одна жінка. Але в її житті все було дуже непросто. Син хворів, лежав у ліжку і дивився телевізор. Або книжки читав. Він малював ялинку з іграшками, але нічого не просив. Він знав, що грошей немає. Він жив із мамою у крихітній кімнаті, в гуртожитку. Але вони і цьому були раді. Батько їх покинув, вигнав із квартири. Він пив і бив маму. От вони і пішли. А потім хлопчик сильно захворів. І майже рік хворів.

Мама хлопчика йшла вулицею і побачила, що продають ялинки. Недешево. Можна взяти обідрану – зі знижкою. Але грошей було так мало, що тоді не вистачило б на смачненьке. Ліки теж деякі доводилося купувати. І сплачувати кредит… Іграшок ялинкових теж не було, так що купувати ялинку не було сенсу.

Неможливо без ялинки відсвяткувати Новий рік. І мама підійшла до чоловіка, який торгував ялинками, і боязко попросила: а можна купити гілочки? Ось валяються гілочки від ялинок – вона купила б, якщо недорого.

Чоловік навіть здивувався. Він тупотів ногами від холоду і ховав обличчя в комір. Він замерз і хотів швидше розпродати ялинки. Їх уже мало залишилося!

Він став сам збирати гілочки, вибирав пишніші, сказав, що, будь ласка, задарма беріть! Мені не шкода! Мама хлопчика дуже зраділа і все ж полізла в гаманець. Їй соромно було даром брати навіть гілочки.

Чоловік з білими від інею бровами простягнув їй гілочки, як красивий букет. І привітав з прийдешнім. Вона раптом розплакалася. Сама не очікувала. І сказала, що це від нервів. Дитина хворіє, ось і нерви… Вибачте, заради Бога!

Чоловік став її питати про все, вона чомусь стала розповідати. Так буває з випадковим попутником в поїзді, знаєте? В цей час три ялинки купили, дуже швидко. Залишилася одна, маленька. Остання.

Ось цю ялинку Сергій на своїй «Газелі» і відвіз Андрійкові, хлопчикові, який хворів. І маму підвіз заодно – швидко і зручно! Потім ще раз привітав з прийдешнім, попрощався, пішов… А через годину знову прийшов з іграшками! З кульками і дощиком на ялинку! І з мандаринами. Заодно і ковбаси взяв. І шоколадку велику!

І вони всі разом прикрасили ялинку. Малувато іграшок, але не біда. Адже головне – вічнозелена ялинка, символ нев’янучої доброти. І радість хлопчика, який встав з ліжечка і теж прикрашав ялинку. І з апетитом їв ковбасу, до речі.

Ось так познайомилися мама хлопчика і продавець ялинок. Який тимчасово ялинки продавав, він просто шукав роботу. І знайшов! Почав чудово заробляти. І незабаром вони переїхали в затишну маленьку квартиру. В якій на цей Новий рік поставлять велику ялинку! Правда, штучну. Вони її купили дорого, але просто от не хочуть нікому зла. Навіть дереву. Нехай живе в лісі вічнозелена ялинка! А вдома стоїть своя, вся в кольорових ліхтариках і блискучому дощику.