“Вибач, мені не соромно»

Відвертий і холоднокровний текст про стосунки з людиною, яка вміє любити тільки себе. Обов'язково прочитайте!

Слово «нарцис» стало синонімом будь-якого прояву егоїзму. Тетяна живе з цим розладом особистості та вважає, що поняття «нарцисизм» набагато глибше, ніж всі звикли думати. За допомогою свого каналу в телеграмі «Атиповий нарцисизм» вона намагається навчити людей розпізнавати подібних до неї та руйнує стереотипи навколо цього явища.

Ми з великою цікавістю прочитали всі публікації Тетяни й пропонуємо вашій увазі кілька текстів, які розповідають про те, як це — мати стосунки зі справжнім нарцисом. Оповідання буде вестися від імені чоловіка, але в реальному житті черговою жертвою можуть стати представники обох статей.

Побачення очима нарциса

Знайомство і перші зустрічі завжди дуже хвилюючі. Ти збираєшся, готуєшся, і, можливо, навіть уявляєш собі все до найдрібніших деталей. Ми теж готуємося. Але трохи по-іншому. Крізь ореол романтики й перших дотиків спробуй звернути увагу на те, що ми робимо.

Найчастіше ми:

  • Говоримо тільки про тебе. Я оточив тебе хмарою уваги. При цьому я дуже постараюся розповісти тобі про себе якомога менше. Мені нецікава ти. Але я точно знаю, що людям приємно, коли вони говорять про себе.
  • Підносимо тебе на п’єдестал. Ти така чудова! Ти ідеальна! У тебе немає жодної вади! Де ж ти була раніше?
  • Порівнюємо з іншими. Спочатку на твою користь: «Я ніколи не зустрічав такої жінки, як ти». Навіть компліменти я буду говорити через призму порівняння. «Жодна моя колишня не мала такого вражаючого почуття гумору, як ти!» чи «Твій борщ затьмарює борщі найкращих ресторанів столиці!»
  • Квапимо події. Через кілька годин після початку спілкування я можу сказати щось типу «А ось це зробимо традицією на річницю!» або «Я буду розповідати онукам, як смішно їх бабуся сьорбала чай на першому побаченні». Можливо, твоє серце солодко завмре, тому що «годинничок цокає», а ти нарешті знайшла того самого єдиного!
  • Приховуємо важливе. Ти мрієш про сім’ю з 8 дітьми. Або 2. Або хоча б однією дитиною, але щоб обов’язково діти. Про те, що я свідомо зробив вазектомію 6 років тому, я розповім тобі дуже нескоро. А якщо чесно — тільки після того, як я відчую, що ти дуже сильно прив’язалася і тепер нікуди не дінешся.

Звичайно, кожен нервує на першому побаченні та може видавати ті чи інші тригери зовсім випадково. Але все перераховане вище — дуже вагомий привід насторожитися і не давати собі стрибнути в стосунки з головою.

Любов очима нарциса

Я — нарцисист. І я тебе не кохаю. Я кажу, що я кохаю. Я навіть вірю в це якийсь час. Але я тебе не кохаю. Я не знаю, що таке кохання. Я не знаю, що таке почуття. Тому мені потрібна ти. Мені потрібні твої почуття та емоції, щоб я міг і далі прикидатися, що вони у мене теж є.

Мені потрібне щастя, радість, весь спектр позитивних емоцій, про які ти знаєш і вмієш їх відчувати, а я тільки чув про них. Тому я буду тішити тебе подарунками та милими сюрпризами. Я буду приносити тобі радість і купатися в багатстві твоїх емоцій, закутуватися в них, як в накидку, вдихати їх, як особливо вишукані парфуми.

Потім я втомлюся від цього і мені потрібен буде смуток і гіркота. Мені буде потрібне все, що може викликати біль і сльози. Не мій біль і не мої сльози, звичайно. Я не вмію плакати. Але я хочу знати, що це таке. І я буду робити тобі боляче. Я знаю як. Люди — нормальні люди, як ти, — описали безліч речей, які завдають їм болю. Я буду маніпулювати тобою, я буду тебе ігнорувати, я буду замикатися в собі та мовчати. Я зроблю все, щоб тобі було боляче. Мені потрібні твої сльози, щоб відсутність моїх не здавалася мені таким дивним явищем.

Але і це мине. І в наше життя знову повернеться радість і сміх, тому що мені потрібні позитивні емоції. І такі американські гірки будуть доти, поки ти не підеш від мене. Якщо зможеш піти.

Головне, ти мені потрібна сильною. Мені не потрібен песик на повідку, мені потрібна сильна людина поруч, з багатим внутрішнім світом і повним спектром почуттів і емоцій, які я теж зможу побачити.

Вибач, мені не соромно. Я тебе не люблю.

Розлука очима нарциса

Іноді жертви нарцисів вириваються із замкнутого кола і йдуть геть. Часто неабияк пошарпані — морально і/або фізично. І поки ти зализуєш рани, відчайдушно намагаючись відновитися і відродити з попелу свою самооцінку, твій нарцис вже будує нові стосунки. Твої почуття при цьому варіюються від простих «та як він міг» до більш, здавалося б, витончених: «Зараз я його знову завоюю, а потім як зроблю боляче, щоб він знав!» Проблема в тому, що цього ніколи не станеться.

Ми — нарциси — бачимо людей трохи по-іншому, ніж здорові люди. Ми бачимо їх як об’єкти.

Простий приклад. Я купив вазу. Мені вона дуже подобається. Я хочу, щоб вона сподобалася моїм друзям, які скоро прийдуть до мене в гості, тому я ставлю вазу на досить почесне місце, кручу її з боку в бік, щоб вона нормально виглядала. Чи хвилює мене в цей момент те, що відчуває ваза? Дивне запитання, погодьтесь?

Саме так тебе бачить твій нарцис, коли ви лиш познайомилися. Ти — ваза. Ти — красива прикраса. Я про тебе дбаю настільки, наскільки мені треба, щоб мої друзі тебе оцінили (отже, оцінили мій вибір і мій стиль життя в загальному). Решта — твої почуття, емоції, бажання — мені не потрібні.

Ваза стоїть у мене вдома якийсь час. Друзі до неї звикли та більше не захоплюються нею так, як раніше. Я теж до неї звик. Але ось вона є — і ніби добре. Якщо я не хочу її бачити, я її пересуну кудись в комору: «До мене приїдуть друзі, побудь поки на кухні», «Піди до моєї мами на 15 хвилин, поки моя колишня забере свої речі».

Я біжу кудись і дуже спізнююся. Я не можу знайти своїх ключів. У паніці я нишпорю по цілій кімнаті, зачіпаю вазу і розбиваю її. Що я відчуваю? Злість на вазу — вона опинилась у мене під ногами так невчасно! Роздратування — тепер мені доведеться витрачати гроші на придбання нової вази.

Образу — ще одна ваза знову розбилася. Може, я трохи засмучусь, адже ваза і справді була гарною. Але зовсім недовго.

Чи можу я взяти вазу назад? Якщо ваза визнає, що була винною, багаторазово вибачиться і склеїть себе сама — тоді так. Потім можна розбити її ще раз і подивитися, чи склеїться вона знову. І знову. І знову. Чи буду я склеювати вазу або хоча б допомагати в процесі? Ні. Хоча можу пообіцяти. Тому що мені ну дуже ліньки йти за новою вазою і знову витрачати час на попередні полірування.

Чи можливо в таких умовах «завоюю його знову і зроблю йому ще більш боляче» – вирішуйте самі.

Джерело

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook