8 вересня – день пам’яті святих мучеників Адрiана i Наталiї (305–311), покровителів християнської, сімейної любові.
Святі мученики Адріан і Наталія одружилися зовсім молодими, всього через рік сімейного життя прийняли страждання за християнську віру. Жили вони в Нікомидії Віфінській в роки правління імператора Максиміана, який почав гоніння на Церкву з обіцянки чималих нагород всім, хто буде доносити на християн.
По одному з таких численних доносів одного разу були схоплені 23 християнина.
Їх жорстоко мучили, намагаючись змусити поклонитися поганським божкам, а пізніше привели до начальника судової палати Адріана, щоб записати їх імена і відповіді. Однак Адріан, бачачи, мужність, цих незрозумілих йому людей, запитав їх: «Яких нагороди очікуєте ви від свого Бога за муки?». Християни відповідали: «Такої нагороди, якої ми не можемо описати, а розум твій не може осягнути». Раптом Адріан сказав своїм переписувачам: «Запишіть і мене, так як і я християнин і з радістю помру за Христа Бога». Слуги відразу ж донесли про те, що трапилося імператору, який викликав начальника судової палати і запитав його: «Невже і ти збожеволів і хочеш загинути? Іди, викресли своє ім’я зі списків і принеси жертву нашим богам, просячи у них прощення». На це святий Адріан відповів правителю: «Я не збожеволів, а навернувся до здорового розуму». Тоді імператор наказав негайно посадити Адріана в темницю.
Його дружина, святая Наталія, дізнавшись, що її коханий чоловік страждає за Господа Ісуса Христа, зраділа, адже і сама вона була вже таємною християнкою. Наталія пішла до в’язниці і духовно зміцнювала чоловіка, повторюючи: «Блаженний ти, пане мій, що увірував у Христа, ти придбав великий скарб. Не шкодуй нічого земного, ні краси, ні молодості (Адріану в ті дні виповнилося лише 28 років), ні багатства. Все земне – це прах і тлінь. Богу ж бажані тільки віра і добрі справи».
Страшними були муки колишнього слуги імператора. Максиміан радив Адріану пошкодувати своє молоде життя і закликати на допомогу богів, на що святий безстрашно відповідав: «Нехай твої боги скажуть, яке благодіяння вони мені обіцяють, і тоді я поклонюся їм, а якщо вони не можуть говорити, то навіщо я буду їм кланятися?».
Свята Наталія не залишала чоловіка. Вона просила Адріана молитися до Господа, щоб її не змусили стати дружиною язичника після смерті чоловіка.
Правитель наказав відбити схопленим християнам руки і ноги на ковадлі. Останки мучеників після страти хотіли спалити, але піднялася гроза, і піч згасла. Багато з катів були вбиті раптовою блискавкою. Свята Наталія після страти забрала собі руку свого чоловіка і зберігала її в домі, як святиню. Незабаром один з воєначальників, став наполегливо просити в імператора дозволу взяти в дружини багату вдову Наталію. Але вона знайшла притулок у Візантії. Тут же до Наталії уві сні і прийшов святий Адріан, щоб повідомити коханій дружині про її швидке упокоєння. Незабаром пророцтво збулося: виснажена минулими стражданнями і скорботами, жінка мирно померла на гробі свого чоловіка.
