В одного султана було чотири дружини. Найбільше він любив свою четверту дружину — наймолодшу і найніжнішу. Султан дарував їй розкішні шати, дорогі прикраси, шанував її і пестив.
Він любив і свою третю дружину — рідкісну красуню. Коли він їхав в далекі країни, завжди брав її з собою, щоб усі бачили її вроду, і завжди боявся, що одного разу вона покине його і втече до когось іншого.
Султан любив і свою другу дружину — хитру і досвідчену в інтригах. Вона була його довіреною особою, завжди розумна, доброзичлива й терпляча. Коли в султана були проблеми, він довіряв їх другій дружині, і вона допомогала чоловікові знайти вихід зі складної ситуації, пережити важкі часи.
Перша дружина була найстаршою і султан успадкував її від покійного старшого брата. Жінка була дуже віддана чоловікові і робила все можливе для збереження і примноження багатства як самого султана, так і усієї його країни. Не зважаючи на це, султан не любив свою першу дружину, і навіть те, що вона глибоко його любила, султана не зворушувало. Він не звертав на неї жодної уваги.
Якось султан захворів. Згадав він тоді своє життя, наповнене роскошами, і подумав: «Тепер у мене є чотири дружини, але, коли я помру, залишусь один». І він запитав свою четверту дружину:
— Я любив тебе найдужче, я віддавав тобі все найкраще, старанно оберігав тебе. Тепер, коли я помираю, ти готова йти за мною в царство мертвих?
— І не думай! — відповіла четверта дружина і мовчки пішла. Її слова гострим лезом поранили серце чоловіка.
Засмучений султан спитав свою третю дружину:
— Я захоплювався тобою все своє життя. Тепер, коли я помираю, ти готова йти за мною в царство тіні?
— Ні! — відповіла його третя дружина. — Життя таке прекрасне! Коли ти помреш, я планую вийти заміж!
Султан засумував — такого болю його серце ще ніколи не зазнавало. Тоді він запитав свою другу дружину:
— Я завжди приходив до тебе за допомогою, і ти завжди допомогала мені і була для мене найкращим радником. Зараз, коли я помираю, ти готова йти за мною туди, де бліді тіни стогнуть і молять володаря душ про порятунок?
— Надзвичайно шкода, але я не можу тобі допомогти цього разу, — відповіла друга дружина. — Найбільше, що я можу зробити, це з честю тебе поховати.
Її відповідь вразила султана, як тисячі громів і блискавок. В цю мить він почув голос:
— Я піду з тобою туди, куди ти підеш, до кінця!
Султан подивився в той бік, звідки лунав голос і побачив свою першу дружину — виснажену і змордовану горем до невпізнання. Вражений султан промовив:
— Я мав уважніше ставитись до тебе, поки міг це робити!
У кожного з нас є чотири дружини. Наша четверта дружина — це наше тіло; не важливо, скільки зусиль і часу ми вкладаємо в те, щоб гарно виглядати, воно нас покине, коли ми помремо.
Наша третя дружина — це наша кар’єра, статус, гроші, багатство, соціальне становище. Коли ми помремо, вони перейдуть іншим.
Наша друга дружина — це наша сім’я і родичі. Не важливо, скільки вони нам допомагали тут, найбільше, що вони можуть зробити для нас — це супроводити до могили.
І наша перша дружина — це наша душа, яку ми часто ігноруємо, ганяючись за удачею, владою, багатством і задоволеннями. Не дивлячись на це, душа — єдина, хто супроводжує нас усюди, куди б ми не йшли. Коли ми будемо турботливо і уважно ставитись до неї, оберігаючи і розвиваючи її, ми зможемо подарувати світу і собі найбільший подарунок.
