Хрест із гробу варто би було у гробі і залишити. Його можна закопати або спалити, якщо дерев’яний. Пам’ятаю з дитинства, як старі і знищені освячені речі приносили до грабаря. Він вміщував їх до нового гробу і так були складені і віддані землі належним чином. Думаю варто би було притримуватись такої традиції.
Різноманітні сувенірчики, пластикові годинники з Богородицею, або інші речі з релігійними мотивами взагалі мали би перестати існувати вже із самої пошани до святості. Але якщо є такі вдома – краще спакувати у якесь місце на горищі, а наступного разу при нагоді – чемно подякуй і відмовся від таких дарунків.
А іконки і книжки?
Їх можна спалити або заховати в якусь коробку. Часом молитви на звороті чи якийсь образок може стати натхненням до молитви. У часи Середноьвіччя та пізніші освячені речі складали до спеціальних ніш для зберігання. Це був жест пошани до освячених речей.
Що робити з освяченою гілкою верби?
Спалити або закопати.
Часом отримуємо на вулиці різні листівки з фрагментами Святого Письма. Що з ними робити?
Слову Божому завжди належить пошана, тому такі речі теж варто просто спалювати. Практика спалювати насправді добра, бо такі речі не потрапляють до сміттєзвалищ, не валяються будь-де.
А листівки на честь Різдва, Великодня, із зображенням Ісуса або Святої Родини – можна їх здавати на макулатуру?
Чесно кажучи, я би їх теж спалював. Ми ж не викидаємо фотоографії близьких, правда? Якщо люблю когось – то шаную світлини тієї людини, бо зображають того, кого люблю і пригадують про нього.
