У 1432 році в Лісабоні вибухнула спустошлива чума. Усі, хто міг, із жахом утікали з міста і таким чином розносили чуму по всіх закутках Португалії.
Життя тисячі чоловіків, жінок і дітей різних суспільних верств скосила ця жорстока хвороба. Епідемія була настільки небезпечною, що люди вмирали всюди: за столами, на вулицях, у будинках, в магазинах, на ринках, у храмах…
За словами істориків, вона спалахувала, як блискавка, від людини до людини, чи то від плаща, капелюха, чи будь-якого іншого предмету одягу, які використовували вражені чумою. Так багато священників, лікарів і медсестер було зведено в могилу. Тіла багатьох людей лежали незахоронені на вулицях – собаки злизували кров і їли мертвих, в результаті самі заражалися страшною хворобою і ще більше поширювали її серед нещасних людей.
Серед тих, хто допомагав умираючим із невгамовною старанністю, був блаженний єпископ Монсеньор Андре Діас, який жив у монастирі святого Домініка. Розуміючи, що епідемія не вщухає, а інтенсивно розросталася з кожним днем, і, втративши надію на людську допомогу, цей святий чоловік спонукав нещасних людей закликати СВЯТЕ ІМ’Я ІСУСА.
Андре Діаса бачили всюди, де б не панувала хвороба. Він закликав, благав хворих і вмираючих так само, як і ще не вражених хворобою, повторювати: “ІСУСЕ, ІСУСЕ”. Напишіть це на картках, казав він, – і носіть зі собою; кладіть їх вночі під подушки; прикріплюйте до ваших дверей; але над усе постійно закликайте устами і повторюйте у ваших серцях це наймогутніше Ім’я ІСУС”.
Він ходив, як ангел миру, наповнюючи хворих і вмираючих відвагою і довірою. Бідні страждальці відчували в собі нове життя, прикликаючи Ісуса,і носили на грудях і в кишенях ці картки.
Скликаючи людей до великої церкви Св. Домініка, єпископ знову розповідав їм про силу Ісусового Імені й благословляв воду в Святе Ім’я Ісуса, наказуючи всім людям покропити себе нею, а також покропити нею обличчя хворих і вмираючих. Диво з див! Хворі одужували, люди при смерті поставали з агоній, чума зникала, і за кілька днів місто було звільнене від найжахливішого лиха, яке коли-небудь там було.
Новина поширилася по цілій країні і всі одностайно почали взивати Ім’я Ісуса. За неймовірно короткий час вся Португалія була визволена від страхітливої хвороби.
А вдячні люди, пам’ятаючи про дива, свідками яких вони стали, проявляли свою любов і довіру в Ім’я нашого Спасителя, так що у всіх своїх турботах, у всіх небезпеках, коли різні нещастя загрожували їм, вони закликали Ім’я Ісуса. У церквах створювалися братства, щомісяця відбувалися процесії та посвячувалися нові престоли на честь цього Святого Імені, бо найбільше лихо, яке коли-небудь спадало на країну, перетворилося на найбільше благословення.
Довгими століттями ця велика довіра до Ісуса, жила в Португалії, а відтак поширилась до Іспанії, Франції і по цілому світі.
