Ми давно хворі: агресією, заздрістю, хамством, невіглаством, байдужістю, злістю, жадібністю, брехнею, лицемірством… І якщо садити людство на карантин, то явно не через горезвісний коронавирус…
Нам давно пора на карантин. Зовсім з іншої причини. Відірвавшись від божевільного світу, – піддати себе добровільній ізоляції. І залишившись наодинці з собою, згадати, що ми – не бездушні роботи, а живі люди…
Люди, які вміють любити, співчувати, переживати, підтримувати. Нам і так залишилось зовсім небагато, чому ж ми досі не навчилися цінувати свій час? До чого ці нескінченні сварки і образи? До чого ці багатомісячні ігри в «мовчанку» і «хто кому болючіше помститься?».
У самоізоляції важливо відчути себе і звільнитися від істерії. Перестати когось копіювати, жити стереотипами, шукати ворогів і винних, виставляти напоказ щастя. Важливо відчувати своє серце. Важливо переформатувати свій внутрішній світ, очищаючи його від злості і негативу.
Нам необхідний карантин для повернення людської подоби. Для повернення в гармонію з природою і мирного неба над головою… Для повернення людських цінностей, де люблять, творять, народжують, ставлять на ноги, бережуть, творять, радіють, прокидаються, насолоджуються кавою, життя, відправляються на улюблену роботу, а не на війну… Світ загруз в ненависті, розпусті і зраді… Досить цього бруду, пора чистити душі. Пора одужувати. Карантин нам на допомогу.
