Порушення харчування бере свій початок в дитинстві, і часом залишаються на все життя. Переважна більшість батьків переживають з приводу того, що, як і коли їдять їхні діти. Дійсно, правильне харчування – запорука здоров’я. І причина батьківських переживань якраз бере свій початок в бажанні виростити дітей здоровими. Однак, деякі форми батьківських впливів, навіть ті, які не пов’язані з харчуванням, можуть моделювати зворотний ефект, приводячи до порушення харчової поведінки. Як прищепити дитині правильні харчові звички, консультує психолог Ксенія Бурцева.

Всім зрозуміло, що потреба в їжі – це природна, життєво необхідна потреба людини. До порушень харчової поведінки відносяться: недостатнє харчування, яке призводить до виснаження організму; надмірне вживання їжі, при якому, навпаки, виникають проблеми із зайвою вагою; а так само залежність від постійного жування чогось смачненького, що так само несе шкоду здоров’ю.

Всі ці проблеми, крім усього іншого, мають психологічне підгрунтя.

Набір зайвої ваги

Коли у людини не задовольняється якась важлива потреба, то вона теж відчуває якийсь голод. Якщо дитина відчуває емоційну порожнечу, їй бракує любові, прийняття, безпеки, спілкування, значущості (вагомості), і при неможливості заповнити цей дефіцит безпосередньо, вона може навчитися використовувати замінники, намагаючись задовольнити психологічний голод їжею, і набирає зайву вагу.

Постійне жування є своєрідною захисною реакцією на складні обставини, і потрібно розуміти: якщо прибрати просто переїдання, але не міняти ситуацію, значить позбавити дитину звичного захисту. Якщо дитина засмучена, переживає стрес, то вона може інтуїтивно тягнутися до їжі, як в дитинстві, коли припавши до материнських грудей, вона отримувала харчування, розраду і захист.

Особливість їжі полягає в тому, що вона здатна змінити незадовільний емоційний стан, виступаючи в ролі своєрідного антидепресанту. Особливо смаколики й шкідливості, з яскравим смаком здатні змусити забути про все на світі, бо інтенсивність смакового відчуття залежить від концентрації підсилювачів смаку, цукру, солі та приправ. А якщо вдаватися до допомоги смакоти регулярно, то смакові рецептори перебудовуються, більш нейтральні смаки вже не приносять стільки задоволення, і формується своєрідна залежність.

Важливо пам’ятати: якщо задовольняти тільки фізіологічний голод, то є потреба організму в заповненні енергії, зайва вага не з’явиться. Смакоти вимагає не шлунок, ця потреба йде від «голови».

Усе – тільки в нашій голові

Ще одна причина набору зайвої ваги – це постійне бажання батьків нагодувати дитину, не залежно від того, голодна вона або ні.Так може проявлятися і батьківська підвищена тривожність, яка трохи вщухає, якщо дитина їсть, і такий спосіб батьків піклуватися і давати любов.

Набір зайвої ваги часто пов’язаний з порушенням психологічних меж. Зайва вага може бути несвідомим способом захиститися, здобути більшу вагомість, виглядати солідніше, або сховатися як під “панциром”. Для дівчат може давати відчуття безпеки, так як робить їх менш привабливими для протилежної статі. У будь-якому випадку, завжди є приховані особисті мотиви набору зайвої ваги, і для зміни важливо їх усвідомлювати.

Зниження ваги

Стреси, нездужання, поганий настрій можуть знижувати апетит, і притупляти почуття голоду. Але якщо дитину годувати насильно, то за принципом формування умовного рефлексу може закріпитися асоціативний зв’язок між прийняттям їжі й негативними емоціями, які відчуває при цьому дитина. Такий вплив тільки призведе до того, що дитина взагалі не буде любити їсти.

А починаючи з підліткового віку, причиною відмови від їжі може стати низька самооцінка, яка тісно пов’язана зі ставленням до свого тіла. Проблеми з харчуванням легше попередити, ніж потім від них позбавлятися.

Щоб не викликати щодо їжі негативних емоцій й не спровокувати харчові порушення, важливо дотримуватися наступних правил:

Якщо помічаєте, що ваша дитина занадто багато або занадто мало їсть, спробуйте розібратися і зрозуміти, в чім річ. Аби впоратися з порушенням в харчовій поведінці дитини, необхідно буде розв’язати проблему.

Не варто годувати дітей насильно. Їжа має приносити дитині задоволення. Красиво оформлена страва збільшує апетит.
Не варто також змушувати доїдати все зі своєї тарілки, якщо дитина уже наїлася.

Не карайте дитину їжею! Не позбавляйте її їжі або не змушуйте щось їсти. Не можна карати дітей за те, що вони не хочуть їсти. Плануйте розпорядок харчування, щоб дитина встигала зголодніти. Пам’ятайте: перекушування теж здатні викликати почуття ситості.

Не привчайте дитину «заїдати й «запивати» неприємності. Будь-яке негативне почуття має знаходити вираження безпосередньо, а не ховатися разом з засунутою в рот цукеркою.

Не робіть культу з їжі. Ставлення в родині до їжі повинно бути поважним, але без зведення її в культ. Не переводьте прояви своєї уваги й турботи тільки на їжу, замість спільного проведення часу і вираження любові, купуючи дитині смакоту.

Забираючи дитину з дитячого садка або школи, запитуйте її спочатку про те, що з нею відбувалося протягом дня, а потім вже про те, що вона їла. Дитина повинна відчувати, що вона кохана незалежно від того як, коли й скільки вона поїла, що вона важливіше, ніж їжа, ситуації й обставини з нею пов’язані.

Надати згубний вплив можуть висловлювання з приводу зовнішності дитини. Не варто обговорювати її худобу, повноту, або будь-які інші фізичні особливості. Будувати прогнози, якою вона виросте (товстою або худою), і пов’язувати це з тим, що її не полюблять, або будуть негативно до неї ставитися. Не надавайте особливого сенсу ідеальній зовнішності.

Найпершою профілактикою порушення харчової поведінки є щасливий грудний період, коли харчування дійсно є найважливішим процесом. Ідеальний варіант – тривале грудне вигодовування з поступовим, не травматичним відлученням від грудей. Якщо мама годує малюка з пляшечки, важливо не забувати про емоційний контакт під час годування.