Пара поважного віку сиділа на лавці у парку. Він ніжно тримав її за руку і щось розказував. А вона дивилася на ставочок, що колисав кілька сіреньких качок неподалік. Вона згадувала їх сімейне життя, воно було чудове. Ще зовсім юною вона покохала свого чоловіка, а він щиро закохався у неї. Прожили вони гарне, щасливе життя, але чомусь, Господь не дав їм дітей. Вони сподівалися, вірили, молилися. Але…
Вона отямилася від своїх думок і почула, що її коханий чоловік казав:
– Тож, не турбуйся, люба, я все зробив, як ми домовилися. У редакції звісно на мене дивилися, як на чудовисько якесь, але об’яву все ж узяли.
А наступного дня у всіх газетах вийшло оголошення такого змісту:
«Продаються батьки, пара 70 та 75 років. Вартість 2000 тисячі гривень. Телефон та адресу можна знайти в редакції».
А на іншому кінці міста цю газету вже читала молода дівчина, і палко обурювалася своєму чоловіку, теж молодому юнаку.
– Як так можна! Продати власних батьків?! Це нонсенс! – праведний гнів так і іскрився з неї на усі боки.
– Ну чому ти так сердишся, кохана? Може у дітей цих стареньких людей проблеми, може вони не мають змоги доглядати за батьками?
– Тому і продають їх, як якийсь товар? – вигукнула дівчина.
Цілий день молодята радилися, обговорювали знов і знов цю ситуацію, а на вечір ухвалили рішення.
Їм було дуже шкода пару, адже вони самі виросли в дитячому будинку. І не знали своїх рідних батьків. Молодь дуже обурила думка, що рідним дітям непотрібні батьки.
Наступного дня у квартиру пари поважного віку постукали. Це були ті самі молодята. Ледь ступивши на поріг дівчина похапцем почала діставати дві тисячі, про які йшлося в об’яві. Вона протягнула гроші, але на її подив нікого окрім бабусі та дідуся у квартирі не було.
– То кому ж віддавати гроші? – збентежено поцікавилася дівчина. А потім, не чекаючи ні хвилини, додала:
– Квартира у нас невелика, але власна, чоловік працює, я теж. Вам у нас буде добре, – зніяковіла вона і замовкла.
Як виявилося, перед цим жінці наснився Ангел. Побачивши його вона гірко заплакала, адже все життя молилася, щоб Бог послав їм дитя. Ангел витер її сльози і сказав, як треба вчинити, а ще додав наостанок «Ніщо не відбувається в житті людини просто так, на все є воля Божа і Його замисел. Ті люди, які прийдуть до вас після об’яви, і стануть справжньою вашою родиною».
Так і сталося. Ніхто не знає, якими шляхами веде нас Господь, і головне на цьому шляху – не втратити віру і надію, не забруднити душу образами чи люттю, і не впасти у відчай. Завжди треба вірити!
