Чому соціально-емоційні навички такі важливі?
Дослідники з університету штату Пенсільванія та університету Д’юка опитали вихователів дитячих садків про соціальну та емоційну компетентності дітей. Вчителі зважили, наскільки добре діти ділилися, слухали інших, вирішували проблеми зі своїми однолітками і були корисними.
Потім дослідники спостерігали за цими ж дітьми, коли вони стали молоддю, щоб подивитися, що з ними сталося. Вони виявили, що діти з найвищими соціальними й емоційними оцінками в дитячому садку мали в загальному краще життя.
Уміння не орієнтуватися на винагороду, керувати своїми емоціями і поведінкою знаходяться в основі комплексу навичок, які часто називають “соціально-емоційними”.
Але діти, які зазнавали труднощів із взаємодією, не вміли слухати і вирішувати конфлікти, з меншою ймовірністю закінчили середню школу, не кажучи вже про університет. У них частіше виникали проблеми із законом, і вони частіше вживали психотропні речовини.
Чи потрібно розвивати соціально-емоційні навички?
Маючи всі докази, що підтверджують важливість соціальних і емоційних умінь, чому ми все одно більшу частину наших ресурсів вкладаємо в навчання дітей академічних навичок? Вони не допоможуть нашим дітям стати емоційно компетентними. Ми повинні самі подбати про це, не покладаючись на школу.
Вони вдвічі частіше здобували вищу освіту. У них також було більше шансів влаштуватися на гарну роботу у віці до 25 років.
І не панікуйте, якщо ваша дитина вже закінчила дитячий садок. Ви можете навчити цього в будь-якому віці – головне, дати дітям можливість практикуватися в повсякденному житті.
Ключові навички:
- Самосвідомість: здатність розпізнавати власні емоції і вибудовувати зв’язки між своїми почуттями, думками і поведінкою.
- Керування собою: здатність конструктивно керувати своїми емоціями, думками і поведінкою, самоконтроль.
- Соціальна обізнаність: здатність покласти себе на місце іншої людини і демонструвати емпатію.
- Навички спілкування: здатність створювати і підтримувати здорові стосунки.
- Відповідальність у прийнятті рішень: здатність приймати правильні рішення щодо власної поведінки і взаємодії з іншими.
Ось кілька простих вправ, які можуть допомогти вашій дитині розвинути емоційну компетентність:
- Означте почуття своєї дитини. Практикуйте такі фрази, як «Схоже, ти сьогодні сумний» або «Здається, тобі трохи не по собі». Зрештою, ваша дитина навчиться самостійно висловлювати свої почуття.
- Підтверджуйте почуття своєї дитини. Чиніть опір бажанням сказати такі речі, як «Заспокойся – це не важливо». Замість цього скажіть: «Я бачу, що ти дійсно засмучений». Незалежно від того, чи вважаєте ви, що її емоційний відгук не відповідає ситуації, навчіть свою дитину, що переживати різні почуття – це нормально!
- Вивчайте співчуття. Скажіть: «Покажи мені, що відчував цей хлопчик, коли ти його вдарив». Коли ваша дитина робить сумне чи сердите обличчя, вона насправді відчуває цю емоцію на мить. І поступово вона стане більш співчутливою – що є ключовим елементом соціального успіху.
- Нехай ваша дитина відчуває незручні емоції. Добре, що іноді буває нудно, сердито, страшно або самотньо. Навчіть дитину впоратися з дискомфортом. З вашою підтримкою малюк може дізнатися, що незручні емоції можна витримати.
- Виправте вчинки, а не емоції. Дайте зрозуміти, що сердитися – це нормально, а поводитися агресивно – ні. І навчіть дитину, що засмучуватися, це не означає кричати. Дисципліна – це найкращий спосіб боротьби з емоціями.
- Незалежно від того, 4 вашій дитині чи 14, зробіть ці вправи частиною повсякденного життя. Так, ви дасте дитині інструменти, які знадобляться їй в майбутньому, щоб досягти найбільшого потенціалу.
