Серед спеціалістів немає однозначної думки щодо залежності між спостереженням за сценами насилля й агресивністю дитини. Одні вважають, що ТБ сприяє засвоєнню агресивної моделі поведінки і навчає, “як бити, чим бити і яким чином організувати напад”.

Інші стверджують, що “злі” мультики й фільми, а також відповідна література, навпаки, зменшують агресивну напругу (за рахунок катарсису чи витіснення негативних емоцій).

Ви коли-небудь бачили, щоб, переглянувши свої улюблені гостросюжетні мультики, діти зривалися і кидалися на будь-кого, хто трапиться на їхньому життєвому шляху?

До восьми-дев’яти років дитина вже зазвичай розуміє, що мультик – це вигадка. Тому вона, на відміну від дітей молодшого віку, вже не ціпеніє, побачивши персонажі, які по-звірячому дубасять один одного.

І зрештою, у більшості мультиків тема ворожнечі обігрується між представниками біологічних ворогів у тваринному світі (Кіт та Миша, Вовк і Заєць).

Водночас дітей заворожують стрімкі дії героїв. Вони захоплюють і дивують дитину, збуджують її уяву. Переглядаючи динамічний мультик, дитина схильна захоплюватися сюжетом і уявляти, що сама вона поводиться аналогічно, почувається сильною, хитрою, сміливою, вмілою.

Одначе зрозуміла тривога батьків. Дорослим видається, що вони не чутливі до чужого болю, не співпереживають разом з персонажами. Тут знову потрібно пам’ятати про таку категорію, як почуття міри.

Необхідно намагатися “дозувати” для дитини перегляд телепередач, враховуючи рівень зрілості, чутливості, індивідуальні особливості. Обговорюйте з дитиною такі сюжети. Переконуйте дитину в тому, що силу можна застосовувати тільки заради торжества справедливості й добра.